Характеристика змісту основних структурних частин магістерської роботи та вимоги до їх написання

Характеристика змісту основних структурних частин магістерської роботи та вимоги до їх написання 1.3.1. Реферат. Призначенням реферату є стисла характеристика роботи, що дозволяє знайти дану роботу серед інших робіт, релевантних (споріднених) за тематикою, у разі пошуку через ключові слова. У рефераті наводиться кількісна характеристика роботи (кількість сторінок, рисунків, таблиць, літературних джерел, додатків), надається стисла змістовна характеристика роботи, виходячи з предмету, змісту й основних етапів дослідження, досягнутих результатів (до 15 рядків). Наводиться перелік ключових слів (до 10 слів чи словосполучень). 1.3.2. Зміст. Зміст подається на початку роботи. Він відображає структуру магістерської роботи і являє собою систематизований за певною формою перелік її структурних частин з найменуваннями та номерами початкових сторінок кожної структурної частини. Зміст основної частини роботи визначається за результатами написання вступу (а саме: визначення мети й завдань роботи) і відображає склад та найменування розділів, підрозділів та пунктів роботи (якщо вони мають заголовок). 1.3.3. Вступ. Надзвичайно важливий структурний підрозділ роботи, який забезпечує ознайомлення читача з проблематикою роботи, презентуючи її призначення і основну сутність, методологію і структуру, очікування від планованих результатів і може сприйматись як «технічне завдання» на роботу. Вступ має містити такі описані нижче обов’язкові компоненти. Актуальність обраної тематики роботи. Обґрунтування здійснюється відповідно до визначених потреб демократичного суспільства, завдань розвитку теорії та вдосконалення практики державного управління й місцевого самоврядування. Актуальність обраного напряму дослідження підтверджується відповідними документами національного та місцевого рівнів влади, державними програмами розвитку окремих сфер і напрямів суспільної діяльності країни. Опис передумов виникнення проблемної ситуації (показується, чому, коли, де, через які причини вона виникла). Первинне формулювання і значущість розв’язуваної проблеми. Проблема формулюється як суперечність між окремими сторонами діяльності, що стримує розвиток і має негативні наслідки, як розбіжність між існуючим становищем і бажаним станом ситуації або як комплекс питань, що становлять теоретичний та практичний інтерес і мають бути вирішені для забезпечення ефективного розвитку (наприклад, суперечність між необхідністю залучення громадськості для обґрунтованого визначення пріоритетів розвитку громади та невідпрацьованістю відповідних механізмів; суперечність між необхідністю надання якісних управлінських послуг населенню в умовах демократизованого суспільства та недостатньо розвинутими підходами й методами оцінки діяльності державних службовців; необхідність системного вдосконалення діяльності керівника в органах державної влади і приведення її у відповідність до вимог європейських стандартів; усунення суперечності між потребою виконання на високому професійному рівні завдань Програми розвитку державної служби та недостатньо якісним навчально-методичним забезпеченням реалізації процесів професійного розвитку державних службовців). Для характеристики значущості проблеми оцінюються масштаб, рівень, ступінь гостроти, тенденції та динаміка розвитку проблеми, негативні наслідки (що буде, якщо проблему не вирішувати), відзначається наукове, практичне, історичне значення проблеми. Стан і ступінь розробки проблеми в спеціальній літературі. Увага: це не огляд літератури за темою роботи. Тут стисло відзначається, хто, коли і у яких напрямках досліджував проблему, які результати вже отримані; характеризуються основні джерела інформації з проблеми, основні теоретичні й методологічні засади роботи. Об’єкт дослідження. Не треба плутати об’єкт дослідження, як частину соціальної реальності, що містить у собі проблемну ситуацію, і об’єкт реального світу, на базі чи прикладі якого розв’язується проблема. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію, який обрано для вивчення. Наприклад: процеси прийняття ключових рішень щодо розвитку територіальної громади; процеси забезпечення результативності та якості діяльності державних службовців; діяльність керівника в органах державної влади; професійний розвиток державних службовців і т.ін. Для зазначених випадків об’єктами реального світу можуть бути, наприклад, Павлоградська міська рада та її виконком, головне управління економіки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Донецька обласна державна адміністрація, Запорізький обласний центр підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, керівників підприємств, організацій і установ різних форм власності. У назві теми роботи об’єкт реального світу може бути відображений у дужках після теми. Наприклад: «Удосконалення діяльності керівника в органах державної влади (на прикладі Донецької обласної державної адміністрації)». Предмет дослідження. Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться як загальне й часткове: предмет дослідження міститься в межах об’єкта, тобто в об’єкті виділяється та його частина, яка обрана предметом дослідження. Предмет дослідження – проблемний аспект, у якому розглядається об’єкт дослідження; певна сторона, властивість об’єкта дослідження, що безпосередньо опрацьовується в роботі. Саме на предмет дослідження спрямована основна увага автора. Наприклад, для наведених вище об’єктів дослідження можуть бути, відповідно, обрані такі предмети дослідження: механізми залучення громадян до прийняття ключових рішень щодо розвитку громади; щорічна оцінка діяльності державних службовців; підходи й рекомендації щодо вдосконалення діяльності керівника в органах державної влади; самотренінг як метод активізації професійного розвитку державних службовців. Предмет дослідження визначає тему магістерської роботи, яка подається на титульному аркуші як її назва. Мета роботи та завдання, які повинні бути вирішені для досягнення мети – один із центральних моментів вступу. Мета роботи полягає в розв’язанні визначеної проблеми і досягненні результату, на який спрямоване дане дослідження. Під час формулювання мети слід забезпечити взаємозв’язок між проблемою, предметом і об’єктом дослідження. Наприклад: розробка механізмів та рекомендацій стосовно залучення громадян до процесів прийняття ключових рішень щодо розвитку територіальної громади, їх практичне відпрацювання на прикладі територіальної громади міста Павлограда; розробка методики проведення щорічної оцінки діяльності державних службовців та її практична апробація в Дніпропетровській обласній державній адміністрації; відпрацювання підходів і розробка рекомендацій щодо вдосконалення діяльності керівника в органах державної влади з огляду на вимоги, пов’язані з євроінтеграцією України, та практична апробація рекомендацій у Донецькій обласній державній адміністрації; розробка навчально-методичного та організаційного забезпечення впровадження самотренінгу до сфери професійного розвитку державних службовців та практична апробація рекомендацій у навчальному процесі в Запорізькому обласному центрі підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, керівників підприємств, організацій і установ різних форм власності. Завдання роботи визначаються шляхом декомпозиції мети на окремі прості складові, які відображають етапи дослідження в їх логічній послідовності. При цьому доцільно врахувати, що під час опрацювання проблеми як суперечність доцільно виділяти три складові, що зумовлюють підцілі: перша полягає у вивченні однієї сторони суперечності (аналіз ситуації, тобто що погано і чому це стало проблемою, огляд літератури з питання й досвіду розв’язання проблеми тощо); друга полягає у вивченні можливих шляхів розв’язання проблеми, здійсненні необхідних досліджень і розробок, тобто в побудові концептуальної моделі майбутньої ситуації та засобів її реалізації; третя узагальнює попередні дві та відображає засоби розв’язання проблеми, пропозиції та рекомендації, механізми їх практичного упровадження. Необхідно пам’ятати, що набір завдань з реалізації мети обґрунтовує і визначає структуру роботи, яка відображається в структурному підрозділі «зміст». Тому структура роботи не є випадковою, а випливає з логіки магістерського дослідження. Методи дослідження, які передбачається застосовувати в роботі. Методи дослідження являють собою сукупність способів одержання, обробки й генерування нової інформації. У магістерській роботі, як у будь-якому науковому дослідженні, можуть бути застосовані загальнонаукові та спеціальні методи досліджень, базу яких складають системний аналіз, історичний і діалектичний методи, індукція й дедукція, аналіз і синтез, абстрагування, моделювання, прогнозування, експертиза та ін. Дослідження автора можуть проводитися не тільки на підставі збору і обробки «кабінетної» (вторинної) інформації (тобто такої, що вже існує й описана в літературі як результати попередніх досліджень, зафіксована в конкретних законодавчо-нормативних актах, інших документах) методами, наприклад, порівняння, узагальнення, класифікації, систематизації та формалізації інформації, групування, аналогій, компаративного аналізу, контент-аналізу, обробки статистичної інформації, зокрема використання абсолютних та відносних показників, індексів і коефіцієнтів, одиничних та інтегрованих показників тощо. Слухачем також можуть бути проведені поглиблені, зокрема «польові», дослідження з метою безпосереднього отримання первинної інформації з проблеми. При цьому можуть використовуватися такі методи, як анкетування, опитування, інтерв'ю, співбесіди, спостереження, експеримент, маркетингові ринкові дослідження, бенчмаркінгові порівняння, техніко-економічний, функціонально-вартісний або фінансовий аналіз, аналіз вигід-витрат, стратегічний SWOT-аналіз, аналіз конкурентних переваг (муніципального утворення, регіону, території), функціональні обстеження, робота в фокус-групах, командна робота і колективна генерація ідей, моделювання, економіко-математичне моделювання, розрахунки тощо. У такому разі у відповідному підрозділі основної частини бажано навести методику використання застосованого методу дослідження, а в додатках – відповідні допоміжні дані. 1.3.4. Основна частина роботи. Складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів (якщо в цьому є необхідність). Кожний розділ починають з нової сторінки. Висновки з кожного розділу формулюються за бажанням автора. У розділах основної частини подають: огляд літератури за темою (назва даного змістовного блоку може варіюватися залежно від предмету й цілей дослідження), аналіз ситуації за проблемою, опис здійснених досліджень і розробок та застосованих при цьому методик, відомості про локальні результати досліджень і розробок, опис шляхів розв’язання проблеми, пропозиції та рекомендації, узагальнення результатів дослідження. У початкових частинах роботи, що мають аналітично-дослідницький характер, описуються дослідження автора з вивчення історичних джерел виникнення проблеми, причин її існування, опису існуючої ситуації, аналізу можливих негативних наслідків невирішення проблеми, досвіду розв’язання аналогічних проблем в Україні та за кордоном. Для цього застосовується вивчення вітчизняних та закордонних літературних джерел, огляд преси, законодавчих та нормативних актів, результатів попередніх досліджень, статистичної та іншої інформації. Аналіз літератури з проблеми повинен бути не описовим і констатуючим, а критичним, орієнтованим на набуття існуючого досвіду та з’ясування невирішених питань, на пошук шляхів розв’язання проблеми і повинен презентувати власну позицію автора стосовно позиції інших дослідників. Обов’язковим є посилання на використану літературу згідно з існуючими правилами для запобігання плагіату. У разі виявлення випадків плагіату робота не допускається до захисту, тому що вона не може бути оцінена позитивно. У частинах роботи, що мають проектно-результатний характер, на підставі проведеного аналізу і виконаних досліджень описуються розробки (систематизуються аргументи й факти, будуються моделі, схеми, здійснюються розрахунки), формулюються і описуються напрями розв’язання проблеми, обґрунтовуються пропозиції та рекомендації і подається їх зміст. Треба приділяти увагу логічному взаємозв’язку розділів і підрозділів основної частини, зокрема, використанню результатів аналізу і досліджень у розробках і пропозиціях. Виклад матеріалу підпорядковують провідній ідеї, визначеній автором, яка випливає з предмету дослідження та цілей роботи. Треба прагнути до того, щоб кожний розділ являв собою закінчену частину дослідження обраної проблеми. Бажано, якщо можна, рівномірно розподілити основний матеріал за розділами і підрозділами основної частини роботи. Остаточна структура основної частини роботи значною мірою залежить від її специфіки і може відрізнятися від даних рекомендацій. 1.3.5. Висновки. Слід пам’ятати, що призначення даного розділу – дати незалежному читачу або члену державної екзаменаційної комісії, які не мають змоги повністю ознайомитися з роботою, уявлення щодо результативності та суспільної корисності роботи та можливість оцінити ступінь досягнення мети і завдань роботи, що поставлені й відображені у вступі. Увага: у даному розділі не слід наводити ніяких додаткових міркувань, а потрібно зробити наголос на досягненнях роботи з урахуванням поставленої мети та завдань, ступінь реалізації яких і оцінюється. Тут стисло за нумерованими пунктами подають найважливіші висновки, отримані результати роботи та її практичної апробації, невирішені питання, можливості й перспективи практичного упровадження й поширення сфери використання отриманих наукових, методичних, навчально-методичних та практичних результатів. Для дотримання бажаного стилю висновків корисно застосовувати в пунктах висновків такі слова та вислови: проаналізовано…, встановлено…, виявлено…, що дозволило…, доведено, показано, досліджено, розроблено, отримано, запропоновано, розроблено, рекомендовано, вважається за доцільне... і т. п. 1.3.6. Додатки. За необхідності в додатки доцільно включити допоміжний матеріал, корисний для повного сприйняття роботи: матеріали анкетування чи опитувань, таблиці допоміжних цифрових даних, громіздкі розрахунки, схеми та алгоритми, інструкції та методики, ілюстрації допоміжного характеру тощо.