ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ 7.1. Загальні вимоги. 7.1.1. Пояснювальна записка повинна бути переплетена у тверду обкладинку. 7.1.2. Пояснювальна записка оформляється українською мовою. Вона може бути надрукована або написана від руки. В обох випадках текст розміщується на одній стороні аркуша паперу формату А4. Можна використовувати папір розмірів в межах від 203х288 мм до 210х297 мм. Рекомендується розміщувати до тридцяти рядків на сторінці. Можна подавати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3. 7.1.3. Листи текстової частини пояснювальної записки рамками не обводяться. Виняток складає специфікація, яка відноситься до текстової конструкторської документації. 7.1.4. На аркушах пояснювальної записки необхідно залишити поля з усіх чотирьох сторін. Розмір лівого поля - 25 мм, правого - не менше 10 мм, верхнього і нижнього - не менше 20 мм. На аркушах, де починаються розділи, зміст, анотації, вступ, висновки, список літератури рекомендується збільшувати розмір верхнього поля до 40 мм. 7.1.5. При оформленні від руки пояснювальну записку пишуть чітким, розбірливим почерком чорнилом, пастою або тушшю чорного кольору (фіолетовий, синій або інший колір не рекомендується). Якщо студент не може написати текст чітким розбірливим почерком, то записка повинна бути написана основним креслярським шрифтом з висотою букв не менше 2,5 мм. Відтінок чорнила, пасти або туші повинен бути однаковим. Відстань між рядками тексту, написаного від руки, повинна бути не менша 10 мм. Розмір абзацного відступу - 15 мм. 7.1.6. Пояснювальна записка, надрукована на машинці, повинна включати а себе тільки перші екземпляри тексту. Шрифт машинки повинен бути чітким, без дефектів і забруднень літер, стрічка - чорного кольору. Відстань між рядками - два машинні інтервали (дозволяється півтора ма-винних інтервали). Зменшення відстані між рядками до одного машинного інтервалу дозволяється лише у назвах стовпців таблиць. Розмір абзацного відступу по всьому тексту - 5 знакомісць. Пояснювальна записка, оформлена з використанням комп’ютера, повинна бути надрукована на принтері чітким шрифтом з контурами символів середньої жирності. Наприклад, записка може бути оформлена з використанням текстового редактора Word шрифтом розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. 7.1.7. У текст записки можна вписувати від руки креслярським шрифтом чорнилом, пастою або тушшю чорного кольору: знаки, букви, символи і позначення, які відсутні у наборі шрифту друкарської машинки; математичні формули; слова та словосполучення на іноземних мовах. Ручне оформлення схем та рисунків дозволяється тільки чорнилом, пастою або тушшю чорного кольору. 7.1.8. Якість виконання записки (текст, ілюстрації) повинна забезпечувати можливість зняття ксерокопії. Чорнило, паста, туш або фарба повинні бути рівномірно нанесені по контуру букв і знаків в обсязі всієї пояснювальної записки. 7.1.9 Неточності і помилки оформлення, виявлені у процесі перевірки записки, повинні бути виправлені від руки креслярським шрифтом (чорнилом, настою або тушшю чорного кольору) або на друкарській машинці після акуратної підчистки,заклеюванн або покриття спеціальними фарбами, лаком, стрічкою білого кольору. Помарки, сліди виправлень, розриви паперу не допускаються. На одній сторінці не повинно бути більше п'яти виправлень. 7.1.10. Великі і малі букви, надрядкові і підрядкові індекси у формулах повинні позначатися чітко. Розміри знаків для формул рекомендуються такі: великі літери і цифри 6 - 8 мм, малі - 3 - 4 мм, показники степені, індекси- не менше 2 мм. 7.1.11. Таблиці, рисунки, креслення, схеми, фотографії у тексті записки повинні бути, як правило, оформленні на стандартних аркушах формату А4 або наклеєні на стандартні аркуші білого паперу. 7.1.12. При першій згадці у тексті іноземних фірм, маловідомих прізвищ або географічних назв їх пишуть як в українській транскрипції, так і мовою оригіналу. 7.2. Перелік скорочень символів та спеціальних термінів. 7.2.1.Перелік незагальноприйнятих (вузькоспеціальних) скорочень, символів і термінів включають у записку у тих випадках, коли їх загальна кількість більше 20 та кожне із них повторюється у тексті не менше 3-5 разів. Скорочення, символи і терміни розміщуються у переліку стовпцем, в якому зліва наводять скорочення, символи, спеціальні терміни, а справа - їх детальну розшифровку. 7.2.2. Відсутність у записці переліку скорочень символів, термінів замінюється їх детальною розшифровкою при першій згадці або безпосередньо у тексті (у дужках), або у примітці. 7.3. Рубрикація записки, нумерація сторінок. 7.3.1. Текст основної частини пояснювальної записки дипломного проекту поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин пояснювальної записки дипломного проекту “ЗМІСТ”, “ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ НА ДИПЛОМНЕ ПРОЕКТУВАННЯ“,“АНОТАЦІЯ“ “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. 7.3.2. Розділи повинні бути пронумеровані арабськими цифрами послідовно у всій записці. Вступ, висновки, список літератури не нумеруються. Після номера розділу ставиться крапка. 7.3.3. Підрозділи нумеруються арабськими цифрами послідовно у всьому розділу. Номер підрозділу повинен включати у себе номер розділу і порядковий номер підрозділу, розділених крапкою. Наприклад: "7.3." -третій підрозділ (параграф) сьомого розділу. 7.3.4. Пункти нумеруються арабськими цифрами послідовно у всьому підрозділі. Номер пункту повинен включати у себе номер розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками. У кінці номера пункту також ставлять крапку. Наприклад: "7.3.4." - четвертий пункт, третього підрозділу, сьомого розділу. Пункти можуть включати підпункти. Номер підпункту включає у себе номери розділу, підрозділу, пункту і підпункту, розділених крапками. У кінці номера підпункту ставиться крапка. 7.3.5. Розділи та підрозділи повинні мати заголовки. Заголовки розділів пишуться (друкуються) великими, заголовки підрозділів - малими літерами (крім першої великої). Якщо заголовок складається з двох і більше речень, між ними ставиться крапка. У кінці заголовка розділу крапка не ставиться. У кінці заголовка підрозділу крапка ставиться. Підкреслювати заголовки і переносити слова у заголовках не рекомендується. 7.3.6. Номер відповідного розділу або підрозділу ставиться на початку заголовка, номер пункту (підпункту) - на початку першого рядка абзаца, яким починається відповідний пункт (підпункт). Цифри номеру пункту (підпункту) не повинні виступати за границю абзаца. 7.3.7. Для записок, оформлених машинописним способом, відстань між заголовками розділів і наступним текстом дорівнюватиме трьом машинним інтервалам, відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок іншого розділів розміщуються на одній стороні) - чотирьом машинним інтервалам. У записках, написаних від руки, між заголовком розділу та наступним текстом потрібно залишити один незаповнений рядок, а між попереднім текстом і заголовком розділу - два. Заголовок і текст підрозділу не відокремлюються додатковими інтервалами. На сторінці, де наводиться заголовок, повинно розміщуватися не менше двох рядків наступного тексту. 7.3.8. Нумерація сторінок записки повинна бути наскрізною: перша стррінка - титульний лист, друга - завдання на дипломне проектування, третя - анотація українською мовою тощо. Номер сторінки проставляють арабськими цифрами у правому верхньому куті (крапку після цифри не ставлять). На. титульному листі та завданні на дипломне проектування номер сторінки не проставляють. 7.3.9. Коли у записку включені рисунки і таблиці, що розміщені на окремих сторінках, їх нумерують у загальному порядку. Коли рисунок або таблиця розміщені на аркуші формату А4, їх враховують як одну сторінку. Список літератури та додатки потрібно включати у загальну нумерацію. 7.3.10.Формули в дипломному проекті (якщо їх більше одної) нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, напріклад: (3.1) (перша формула третього розділу). 7.3.11.Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад: Примітки: … … Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку. Примітки можна включати в кінець сторінки або підрозділу. 7.4. Ілюстрації. 7.4.1. Кількість ілюстрацій пояснювальної записки визначається її змістом і повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту ясності і конкретності. 7.4.2. Всі ілюстрації (фотографії, схеми, креслення), у записці повинні називатися однаково - рисунками. Рисунки позначаються скорочено: “Рис.” Рисунки нумеруються послідовно у розділі арабськими цифрами. номер рисунка повинен включати номер розділу і порядковий номер рисунка, які розділяються крапкою, наприклад: “Рис. 1.2” - другий рисунок першого розділу. При посиланні на рисунок потрібно вказувати його повний номер, наприклад (рис. 1.2), (рис. 2.6). Повторні посилання на рисунки потрібно подавати із скороченим словом "див.", наприклад (див. рис. 1.2)). 7.4.3. Рисунки рекомендується розміщувати зразу після посилання на них у тексті записки. Рисунки рекомендується розміщувати так, щоб їх можна було розглядати без повертання записки. Якщо таке розміщення неможливе, рисунки розмішують так, щоб для їх розгляду потрібно було повернути записку за годинниковою стрілкою. 7.4.4. Кожний рисунок повинен мати підпис, що виконують під рисунком в один рядок з номером. Підписи під рисунками і написи на рисунках виконують креслярським шрифтом однаково за розміром протягом усього запису. 7.5.Таблиці. 7.5.1. Цифрові дані і іншу однотипну інформацію рекомендується оформляти у виді таблиці. 7.5.2. Кожна таблиця позначається словом "Таблиця" з порядковим номером, що розміщується за словом "Таблиця" з правої сторони. Таблиця може мати заголовок, який розміщується у наступному рядку після слова "Таблиця". Слово "Таблиця" і заголовок починаються з великої літери. Підкреслювати слово "Таблиця" і заголовок недоцільно. 7.5.3. Номер таблиці пишеться у розділі арабськими цифрами, Номер таблиці включає у себе номер розділу і порядковий номер таблиці, що розділені крапкою. Наприклад: “Таблиця 3.2” - друга таблиця третього розділу. При посиланнях на таблицю слово "Таблиця" пишуть скорочено і вказують її повний номер, наприклад: (табл. 3.2). Повторні посилання на таблицю потрібно давати із скороченим словом "див.", наприклад: (див. табл. 3.2). 7.5.4. За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний підмет таблиці, або присудок (тобто доні, якими характеризується присудок) – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним. У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним. 7.5.5. Заголовки граф таблиць повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з малих, якщо вони складають одне речення з заголовком і з великих - коли вони самостійні. Не рекомендується ділити заголовки граф таблиці по діагоналі. Не рекомендується включати у таблицю графу “№ п/п”. Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм. 7.5.6. Таблицю рекомендується розміщувати після першої згадки про неї у тексті і так, щоб її можна було читати без обертання аркуша. Коли таке розміщення неможливе, таблицю розміщують так, щоб її можна було читати після повертання аркуша за годинниковою стрілкою. При перенесенні таблиці на іншу сторінку над верхнім правим кутом розмішують слова “Продовження табл. А.Б” (А - номер розділу, Б - порядковий номер таблиці). Коли заголовки граф таблиці великі, при перенесенні таблиці їх можна не повторювати; у цьому випадку нумерують графи таблиці і повторюють їх нумерацію на наступній сторінці. 7.5.7. При повторенні у графі таблиці тексту, який включає одне слово, його можна замінювати кавичками. Якщо текст, що повторюється, включає два або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словом “теж”, а дальше - кавичками. При повторенні цифр, марок, математичних і хімічних знаків, символів - ставити кавички не дозволяється. Якщо цифрові або інші дані у будь-якому рядку графи таблиці не наводять, то в ній ставлять прочерк. 7.6. Формули.. 7.6.1. При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту. 7.6.2 Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символа і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки. 7.6.3. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) чи ділення (:). 7.6.4. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується. 7.6.5. Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. 7.6.6. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові занки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити. 7.7. Посилання на використані джерела. 7.7.1. При написанні дипломного проекту здобувач повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дипломному проекті, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячений дипломний проект. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, табліць, формул з джерела, на яке дано посилання в дипломному проекті. Посилання в тексті дипломного проекту на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “… у працях [1-7] “. 7.7.2. При необхідності зробити посилання на стандарти, технічні умови, інструкції вказують позначення і назву документа або позначення і назву документа та номер і назву розділу. Вказувати окремі підрозділи, пункти, ілюстрації недоцільно. 7.8. Список літератури. 7.8.1. При оформленні списку літератури до дипломного проекту користуються такими самими правилами, як і при оформленні технічних видань. 7.8.2. Джерела інформації, включені у список літератури до дипломного проекту, подаються на мові оригіналу. Джерела, надруковані мовою з особливою графікою (грузинська, арабська, китайська, японська) подаються у перекладі. 7.8.3. Приклади оформлення списку літератури: 7.8.3.1. Підручники, монографії, довідники, навчальні посібники Буров Є. Комп’ютерні мережі.- Львів.:БаК, 1999.-468с. Ларионов А. М., Горнец Н.Н. Периферийные устройства в вычислительных системах: Учеб. пособие для вузов по спец. "Выч. машини, комплексы, системы и сети". - М.: Высш. шк., 1991. - 336 с. Яцимірський М.М. Швидкі алгоритми ортогональних тригонометричних перетворень.- Львів: Академічний експрес, 1997.-219с. Словник скорочень в український мові / За ред. Л. С. Паламарчук.- К.: Вища шк. Головне вид-во,1988. - 511 с. Парамуд Я.С. Інтерфейси периферійних пристроїв ЕОМ: Навч. посібник.-К. :ІСДО,1996.-76с. 7.8.3.2. Статті; Попович Р. Про підходи до організациї систем розпізнавання мови //Вісник НУ "Львівська політехніка" "Комп’ютерна інженерія та інформаційні технології".- 2000. - №413. - С. 145-148. 7.8.3.3. Дисертації та автореферати: Пуйда В.Я. Спеціалізовані засоби систем ідентифікації зображень двовимірних об'єктів // Дисертація на здобуття наукового ступеня к.т.н.- Львів: ДУ "Львівська політехніка".-1997.-156с. 7.8.3.4. Дипломні проекти: Кравчук М.І.. Система для відлагодження програмного забезпечення процесора обробки сигналів TMS-320-С25 //Дипломний проект: Спеціальність “Комп’ютерні системи та мережі“. – Львів: НУ “Львівська політехніка“, 2000.-128с-Машинопис. 7.8.3.5. Нормативно-технічні документи: ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”. 7.9. Додатки. 7.9.1. За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття дипломного проекту: - проміжні математичні доведення, формули та розрахунки; - таблиці допоміжних цифрових даних; - інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання дипломного проекту; - ілюстрації допоміжного характеру. 7.9.2. Додатки оформлюють як продовження дипломного проекту на наступних його сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дипломного проекту. 7.9.3. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток Х” та велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” і т.д. Один додаток позначається як “Додаток А”. 7.9.4. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В. 7.9.5. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. А.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка А; формула (В.1) – перша формула додатка В. 8. ВИМОГИ ДО ОБСЯГУ ТА ЗМІСТУ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ 8.1. Графічна частина може включати: структурні та функціональні схеми об'єкту проектування або окремих його блоків, вузлів; схеми електричні принципові об'єкту проектування або його основних блоків, вузлів; конструкторські креслення; креслення технологічного налагоджування; графіки і таблиці результатів досліджень; блок- схеми програм та алгоритмів; фрагменти програм (при необхідності); графіки і таблиці техніко-економічних розрахунків; інші ілюстраційні плакати (діаграми, формули, збільшені рисунки пояснювальні записки). 8.2. Документи, які розробляються під час дипломного проектування, повинні, як правило, відноситися до проектних, а не до робочих, і відповідати етапам технічних пропозицій, ескізного або технічного проекту. Середній обсяг розроблених графічних документів повинен складати чотири аркушів (у перерахунку на формат А1). Склад та зміст графічної частини визначається типом проекту. 8.3. У кожному конкретному випадку склад обов'язкової графічної частини (схем, конструктивних креслень тощо) визначається керівником і консультантом дипломного проекту і затверджується завідуючим кафедрою. Обов'язкова графічна частина включається у завдання на дипломне проектування. 8.4. Обов'язкова графічна частина дипломного проекту повинна відбивати результати роботи, виконаної безпосередньо самим студентом. 8.5. Предметом конструкторської розробки може бути об'єкт проектування або його частини, якщо він - надто складний для повної конструкторської розробки в обсязі дипломного проекту. 8.6. Студент додатково може оформити демонстраційні плакати. Кількість демонстраційних плакатів не регламентується. Рекомендується оформити плакат з основними вимогами технічного завдання на дипломне проектування.