Поняття і принципи оподаткування

Поняття і принципи оподаткування Усі сучасні держави існують здебільшого за рахунок податкових надходжень, які вона стягує з юридичних та фізичних осіб з метою виконання покладених функцій і фінансування суспільних благ. У розвинених державах за рахунок податкових надходжень формується до 80–90 % доходів державного бюджету [107, с. 12]. Держава зацікавлена в тому, щоб отримувати якомога більше податкових надходжень, а платники – щоб сплачувати їх якомога менше. Це основна суперечність інституту податків. Тому дуже важливо, щоб і держава, і платники при посередництві суспільних інституцій знайшли розумний компроміс з основних питань оподаткування. Податок – одне з фундаментальних понять фінансової науки. Складність розуміння та вивчення природи оподаткування обумовлена тим, що податкові відносини – це складне суспільне явище, яке відображає різні сторони життя: економічні, господарські, політичні тощо. Аналізуючи ефективність оподаткування, різні дослідники приходять до різних висновків, відстоюючи інколи діаметрально протилежні погляди. З теоретичного та методологічного поглядів, економічна природа податку занурена у визначення джерела оподаткування (це може бути дохід, капітал, майно, праця, споживання), ставки оподаткування, а також тієї ролі, яку відіграє цей податок на розвиток господарства на макро- і мікрорівні. У фінансовій термінології застосовується п’ять понять, що відображають платежі на користь держави в особі центральних і місцевих органів влади – плата, відрахування, внесок, податок, збір [108, с. 16]. Плата (відповідає на питання „за що”?) передбачає певну еквівалентність відносин держави і платника (який споживає ресурси, що належать народу або державі): наприклад, плата за воду вноситься підприємцем за споживання води. Відрахування (відповідає на запитання „на що”?) передбачають використання платежу на певні цілі, але не повністю, а частково: наприклад, відрахування на утримання автомобільних доріг частково направляються на будівництво доріг, частково – на їх ремонт, частково – на проведення наукових досліджень у галузі безпеки руху тощо. Внесок (відповідає на запитання „на що?”) передбачає використання платежу на певні цілі в повному обсязі: наприклад, внесок до Пенсійного фонду йде лише на фінансування виплати пенсій. Податки (відповідають на запитання „з чого?”) не мають вираженого цільового призначення і встановлюються для фінансування державних витрат із метою виконання державою її функцій у процесі задоволення суспільних потреб. Збори (відповідають на запитання „з якою метою?”) мають, як правило, чітко виражений цільовий характер, але, по суті, є податковим платежем (збір на соціальне страхування). За всіх часів існування економічної науки податки привертали (і привертають зараз) підвищену увагу вчених-економістів. Одні вважають їх найбільш розумним і адекватним основним способом відносин держави і платників, оскільки оподаткування надає особі певну свободу і впевненість, інші – доводять несправедливість податкового інституту взагалі, оскільки внесення податку є нееквівалентним і безоплатним платежем, а отже, економічно необґрунтованим.