Напрями податкового стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності у промисловості

Напрями податкового стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності у промисловості Як уже зазначалося, сучасна українська економіка практично позбавлена стимулів довгострокового розвитку. Зокрема, в результаті недосконалої податкової політики, що унеможливила формування оптимальних міжгалузевих та міжрегіональних пропорцій економічного розвитку і викликала настання деформацій розподілу доходів підприємств, відбулося гальмування реноваційних й інвестиційних процесів на мікрорівні та виникнення величезного дефіциту в інвестиціях у переозброєння виробництва. Промислові підприємства України відчувають гостру нестачу інвестиційних ресурсів (за деякими оцінками – до 200 млрд грн). У цих умовах, як свідчить світова практика, необхідною і доцільною видається реалізація заходів державного регулювання, спрямованого перш за все на стимулювання інвестиційної активності та створення привабливого інвестиційного клімату [34, с. 117]. З теоретичного погляду, із зовнішніх чинників на інвестиційну сферу найбільш відчутно впливає бюджетно-податкова політика держави. Зростаючий бюджетний дефіцит, накопичення заборгованості в бюджетній сфері формують очікування несподіваної зміни податкових ставок, зміни бази оподаткування, введення нових податків, або використання інфляційного податку з метою фінансування невиправдано високих зобов’язань, накладених на себе державою. А це може призвести (і призводить) до зниження інвестиційної активності. Неоднорідність мотивів інвестування на підприємствах з різною формою власності ускладнює формулювання загальної інвестиційної моделі. Трансформаційні економіки перебувають у стані, досить віддаленому від загальної рівноваги. Збільшення частки ефективних власників повинно привести до подолання неефективності використання ресурсів завдяки реструктуризації існуючих підприємств і заснування нових приватних компаній. Одним із актуальних завдань реформування податкової системи у напрямі стимулювання сталості економічного зростання є внесення у цю систему змін, які б мінімізували „вимивання” високоліквідних оборотних коштів підприємств у зв’язку зі сплатою податків [152, с. 122]. Особливе місце в стратегії розвитку економічних суб’єктів посідають інвестиції, пов’язані з формуванням матеріально-технічної бази виробництва на більш прогресивних технологічних засадах.