Соціально-економічна сутність прибутку

Соціально-економічна сутність прибутку Метою кожного підприємства є одержання прибутку, який є критерієм ефективності його господарської діяльності, важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства, рушійною силою економічного розвитку держави, основним джерелом формування фінансових ресурсів. Прибуток є центральною категорією в економіці кожного суб’єкта господарювання, а його розподіл має безпосередній вплив на суспільно-економічну формацію. Прибуток вважається найбільш простою і, водночас, найбільш складною категорією ринкової економіки. Його простота визначається тим, що він є головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним мотивом діяльності підприємців у економіці. Щодо його складності, то вона полягає в різноманітті сутнісних сторін, які він відображає. На думку американських спеціалістів у сфері фінансового менеджменту С. Росса, Р. Уестерфілд і Дж. Яффе “одним з найбільш складних атрибутів фірми в плані концептуалізації та виміру є прибутковість” [53, с. 473, 105]. Досить визначено висловлюється видатний теоретик Ф. Найт: “Ніколи не може бути об’єктивно і точно визначена величина прибутку в доході...” [53, с. 473]. Для того, щоб детально та достовірно дослідити категорію “прибуток”, з соціальної точки зору, необхідно заглибитися в історію. Найадекватнішим критерієм поділу людської цивілізації на етапи її еволюційного розвитку є форма власності. Згідно з ним виокремлюють первіснообщинний лад (панувала общинна), рабовласницький лад (панувала власність рабовласників на засоби виробництва, рабів тощо), феодальний лад (панівним типом власності була феодальна) і соціалістичний лад (починає формуватися в межах капіталістичного устрою, а панівним типом власності є трудова колективна власність у поєднанні з суспільною, персоніфікатор якої – демократична держава) (Додаток Б). Однією з основних проблем, яка існує на сьогодні і потребує нагального вирішення з метою однозначного розуміння проблем, що виникають, в колах науковців і практиків, – це проблема термінології, вона не є остаточно вирішена до сьогоднішнього дня. Авторами в їх працях застосовується досить широкий спектр варіантів, під якими часто розуміється одне і те ж поняття. Виходячи з великої кількості різноманітних трактувань поняття “прибуток”, є необхідність уточнення його економічної сутності. У часи Середньовіччя (V-сер. XVII ст.) вже почали приділяти увагу визначенню доходів підприємства. Згідно з позицією Тен Хеви, перші шукачі пригод в середині століття були зацікавлені в оцінці вантажу тільки в момент повернення кораблів на батьківщину. Проміжний розрахунок прибутку взагалі не робили, а рахунки закривали лише по закінченню подорожі. Оскільки в ті часи торгівля розглядалась як невиробнича сфера діяльності, то її метою вважалося не отримання прибутку, а покриття витрат [7, с. 47, 107]. Основним джерелом дослідження економічних ідей епохи Середньовіччя є: юридичні кодекси, цехові статути, міське право, які покликані впорядковувати повсякденне господарське життя на основі стійких правових норм, захистити власність та регламентувати розподільчі відносини.