Механізм формування прибутку аграрного підприємства

Механізм формування прибутку аграрного підприємства Ринкова економіка передбачає розвиток і конкуренцію різних форм власності – державної, кооперативної, приватної і, відповідно, рівноправних видів господарювання – державних господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, агропромислових об’єднань, фірм, кооперативів, товариств, агрокомбінатів, орендних колективів, особистих підсобних та фермерських (селянських) господарств. Усі форми господарств мають право на функціонування, але в процесі еволюції, з урахуванням науково-технічного прогресу в сільському господарстві, природних умов, економічних і соціальних факторів, перспективи їх розвитку не однакові. Переважного розвитку набувають ті форми, які забезпечують найбільш високу продуктивність праці, ефективне використання землі за умови збереження її продуктивного потенціалу. З точки зору національних традицій і зарубіжного досвіду, поширеною формою господарювання на найближчу перспективу стало фермерське (селянське) господарство. Формування ринкових відносин в Україні та загострення конкуренції товаровиробників вимагають нових підходів до управління процесами досягнення цілей підприємства. Суттєві можливості для удосконалення діяльності підприємств в умовах ринку відкриває система управління витратами та прибутком підприємства. У різні часи вчені-економісти мали неоднакові точки зору щодо факторів, які формують прибуток. Так, прибічники неокласичної теорії прибутку, зокрема, Дж.Б. Кларк, Л. Вальрес вважали, що прибуток – це винагорода, ціна одного фактора виробництва – капіталу, не враховуючи винагороду за інші фактори – землю, працю. З другого боку, прибуток розглядали як комплексний дохід усіх факторів виробництва. Маршалл А. вважав, що прибуток приписується четвертому фактору виробництва, а саме: «організації», інституціональному пристрою сучасного бізнесу. В теорії «функціонального» прибутку, засновником якої є Й. Шумпетер, прибуток визначається як вартісна категорія та винагорода за здійснення функцій нововведення, втілення досягнень НТП, що сприяють формуванню нових потреб і забезпечують їх задоволення. Подібної думки дотримуються західні економісти Р.Кемпбелл, К. Маконнелл та Л. Брю.