Сутність стратегічного управління і його системи

Сутність стратегічного управління і його системи Потреба в ефективній системі стратегічного управління оператором стільникового зв’язку обумовлена, перш за все, швидким розвитком даної сфери та тривалим циклом створення складного наукомісткого продукту [41, с. 145]. Коректна побудова системи стратегічного управління цілком залежить від правильності та повноти трактування його сутності. Спочатку розглянемо найбільш вживані трактування загального визначення поняття «управління»: манера дії; спрямування або контроль; мистецтво вести справи, очолювати, домінувати або цілеспрямовано впливати; виконавчі здібності; досягнення успіху або продовження функціонування, не дивлячись на труднощі [42]. Переводячи дане поняття в сферу бізнесу, в спрощеному розумінні можна розглядати два типи управління на підприємстві: стратегічне управління, здійснюване на вершині організаційної структури, й оперативне – поточне управління на рівні виробництва та решта видів управління, що тісно пов’язані зі стратегічним управлінням. Термін «стратегічне управління» був запроваджений на рубежі 60-70 рр., через 80 років після адаптації загального поняття «управління» до бізнес-середовища в 1890 році. Зародження стратегічного управління, спрямованого на формування та реалізацію стратегічних рішень, було викликане виникненням поняття «стратегія». Цей період став переломним в усій науці управління, організація стала розглядатися як відкрита система, яка пристосовуєтьсяб як до зовнішнього, так і до внутрішнього середовища, і головні причини того, що відбувається в самій організації, слід шукати поза нею. Стратегічне управління надає керівництву напрями й обмеження операційному управлінню, хоча основний його акцент робиться на стратегії більше ніж на операціях. У минулому менеджери робили акцент на оперативному управлінні, оскільки головним питанням було ефективне використання обмежених ресурсів, наявних у підприємства, при виробництві товарів і послуг за цінами, які були готові заплатити споживачі. Якщо це завдання виконувалося, то досягалася максимізація прибутку. Сьогодні ця задача залишається однією із основних, але критичнішою проблемою виживання стає адаптація до змін внутрішнього і зовнішнього середовища. Сьогодні існують десять вузьких концепцій стратегічного управління, прорангованих від ранніх шкіл «Дизайну» і «Планування» до найбільш сучасних шкіл «Навчання», «Культурної» школи і школи «Навколишнього середовища». Цей аспектний підхід належить західному академічному середовищу і консультаційним фірмам, які фокусуються на таких вузьких точках зору, тоді як з огляду на сучасні умови України необхідний ширший погляд на концепцію в рамках системного підходу з метою правильного уявлення про процес розроблення і реалізації стратегії в цілому, а не окремих його складових. У той самий час існує спільний для всіх авторів напрям сприйняття стратегічного управління як «процесу, пов’язаного з підприємницькою діяльністю організації, її зростанням, оновленням, і, в першу чергу, з розробленням і використанням (застосуванням) стратегії, яка повинна управляти роботою організації». Це визначення є одним із основних і було запропоноване на Пітсбургській конференції – визначальній події для процесу становлення стратегічного управління як самостійної дисципліни, хоча в індивідуальних трактуваннях самого поняття та чи інша школа стратегічного управління висвітлює тільки його частину, вузьку перспективу [43, с. 20-25]. ШКОЛА ДИЗАЙНУ - засновник P. Selznick [44] - є початковим поглядом на стратегічне управління, як на досягнення відповідності між внутрішніми сильними і слабкими сторонами, зовнішніми загрозами і можливостями, вираженим у SWOT -аналізі [45] . По суті, автор вказує, що у сфері бізнесу минуле визначає сьогодення, стверджуючи, що історія розвитку організації спричиняє за собою певні обмеження і можливості, які впливають на здатність організації реалізувати стратегії, яким надається перевага. При цьому необхідно знайти відповідність можливостей організації (її історії та культури) її цілям і стратегіям. Цей підхід непридатний до умов сучасності в епоху швидких змін через свою статичність й установлення залежності успішної розроблення стратегії від можливості однозначно визначити майбутню зміну зовнішнього середовища, також залишає неоднозначним питання, які характеристики компанії до якого із квадратів матриці відносяться. Проте ця школа вперше вказала на необхідність урахування зовнішніх факторів. ШКОЛА ПЛАНУВАННЯ [46, 47, 48, 49, 50, 51, 52] - засновники I.Ansoff [5] і G. Steiner [4]- ця школа передбачає, що стратегічне планування - це формалізований, декомпонований в окремі рівні, окреслений в плані та підтримуваний способами (особливо стосовно цілей, бюджету, програм й операційних планів) процес. Можна відзначити наступні переваги формального планування: - визначення альтернативних дій в рамках формального прогнозування майбутніх загроз і можливостей; - використання при формуванні стратегії найдосконаліших аналітичних інструментів, якими володіє компанія; - координація цілей на всіх рівнях; - балансування прагнень керівника до максимізації поточного прибутку та вирішення перспективних завдань; - фокусування на прогнозуванні середовища підприємства, а не на реакції на події, які вже відбулися; Для досягнення ефективності в сучасних умовах при даному підході необхідно реструктуризувати процес для підтримки можливості розроблення та реалізації стратегії в реальному масштабі часу з урахуванням непередбачених обставин.