Суть та детермінанти внутрішньогалузевої торгівлі країни

Суть та детермінанти внутрішньогалузевої торгівлі країни Уперше ідею про існування внутрішньогалузевої торгівлі висловив угорський економіст Б. Баласса. Саме він звернув увагу на те, що в межах інтеграційного об’єднання ЄС країни обмінювалися здебільшого товарами, що належать до однієї галузі. Положення цієї ідеї явно суперечили класичним та неокласичним теоріям міжнародної торгівлі, що передбачали наявність лише міжгалузевої торгівлі. І справді, коли упустити наступні припущення традиційних теорій міжнародної торгівлі: а) припущення щодо форми ринку – досконалої конкуренції; б) припущення стосовно того, що товар будь-якого виробника ідентичний в уяві споживача до товарів інших виробників, то ймовірно очікувати, що торгівля між країнами з однаковою забезпеченістю факторами виробництва набере форми швидше внутрішньогалузевої, ніж міжгалузевої. Ймовірність реалізації на практиці зазначеного висновку ще підвищиться, коли спростувати припущення щодо зростання витрат на одиницю продукції у результаті збільшення обсягів випуску продукції. Таким чином, встановлення факту наявності одночасного експорту та імпорту в рамках галузей між країнами з подібним рівнем розвитку стало одним із найважливіших відкриттів 1960-х років у сфері міжнародної торгівлі [193]. До того ж, дану подію можна вважати відправним пунктом відродження теорії міжнародної торгівлі, що призвело до бурхливого розвитку теоретичної основи розуміння цього явища. Варто зазначити, що економісти були винахідливими при визначенні цієї складової міжнародної торгівлі. Серед інших можна натрапити на вирази “двостороння торгівля ” [136], “торгівля, що співпадає чи перекривається” [123] “горизонтальна торгівля” [165], “далекі зустрічні перевезення” [100], “двостороння торгівля подібними товарами” [75]. Україномовні та російськомовні наукові видання, підручники і посібники теж характерні такою ж особливістю. Тут трапляються “інтраіндустріальна торгівля” [58], “внутрішньопромислова торгівля”, “інтрасекторна торгівля”, “внутрішньосекторна торгівля” [59]. Та й авторка цієї роботи у процесі наукового пошуку використовувала терміни “внутрісекторна торгівля”[3, 14, 15], “внутрішньосекторна торгівля” [5], “інтрасекторна торгівля” [15]. Вважаємо, що найдоцільнішим є термін “внутрішньогалузева торгівля”. Адже якби економісти не розуміли щось конкретне під терміном “галузь”, то не мала б сенсу різниця між внутрішньогалузевою та міжгалузевою торгівлею. Проте проблема в тому, що під терміном “галузь” не завжди мають на увазі одне й те ж саме поняття. Найчастіше використовують три різні категорії при групуванні товарів за приналежністю до однієї галузі [182]: – субститутність у виробництві – кожний товар виготовлений за допомогою подібних факторів виробництва, навіть якщо кінцеве використання товарів різне; – субститутність у споживанні – кожний товар має подібне використання, так, щоби кожний споживач при потребі міг замінити один товар іншим, навіть при тому, що вони були виготовлені із застосуванням відмінних технологій; – ідентична інтенсивність технології – товари групують разом, тому що технологія, яку використовували при їх виготовленні, була однаковою. Зрозуміло, що кожний із цих критеріїв приведе до різної класифікації товарів. Скажімо, товари, характерні високим ступенем cубститутності у споживанні, можуть мати низьку заміну у виробництві, або взагалі не мати її. Тому завжди є проблема вибору критерію групування товарів у галузі, він залежатиме насамперед від цілі дослідження. Таким чином, якщо необхідно перевірити висновки моделі торгівлі Гекшера–Оліна, то найкращий – критерій субститутності у виробництві. З іншого боку, якщо ми хочемо оцінити роль відмінностей у преференція споживачів у визначенні структури міжнародної торгівлі, то найкращим вибором буде критерій субститутності у споживанні. Хоча очевидним є те, що найкраще пояснюють фактичні зовнішньоторговельні потоки – технологічні інтенсивності. Оскільки нема узгодженості щодо класифікації товарів у галузі, то поняття ВГЗТ залежить від ступеня амбівалентності, через що буває важко відрізнити внутрішньогалузеву зовнішню торгівлю від міжгалузевої зовнішньої торгівлі, а деякі торгові потоки категоризують як їх гібриди [112]. Зазначена проблема поглиблюється ще й за рахунок того, що в опублікованих статистичних даних про міжнародну торгівлю використовують методи класифікації, базовані на статистичній зручності, а не на економічній логіці. Тому адекватність виміру ВГЗТ інколи є сумнівною. Перш ніж перейти до розгляду суті ВГЗТ, детермінант, що її визначають, та економічних ефектів, спробуємо дати визначення цьому феномену, оскільки іноземні дослідники, на думку автора, надто спрощено визначають поняття внутрішньогалузевої торгівлі – як “одночасного експорту та імпорту товарів однієї галузі” [143, 175, 176], не заглиблюючись у складність його причин і детермінант, а в російськомовній та україномовній науковій літературі зустрічаються інколи дещо суперечливі дефініції, з якими не завжди можна погодитися. Скажімо, А. Кірєєв [41, с.183] стверджує, що “внутрішньогалузева торгівля (intra-industry trade) – обмін між країнами диференційованими продуктами однієї галузі”, тим самим заперечуючи можливість наявності внутрішньогалузевої торгівлі однорідними товарами. Автори підручника “Міжнародна економіка” А. Румянцев, Г. Климко, В. Рокоча та ін. [50, с. 160] зазначають, що це – обмін “однотипними товарами, тобто товарами, що є тісними субститутами”; при цьому виникає запитання, що таке однотипні товари, і яку ступінь субститутності називати тісною.