Основні напрями державного та громадського регулювання ринково-земельних відносин

Основні напрями державного та громадського регулювання ринково-земельних відносин З розвитком відносин власності, новими принципами організації суспільного виробництва суттєво розширилися напрями державного впливу на економічні та соціальні процеси. Сучасна ринкова економіка являє собою оптимальне поєднання ринкових принципів – попиту, пропозиції, вільного ціноутворення і конкуренції та цілеспрямованої державної політики щодо регулювання економічних процесів. В умовах трансформаційної економіки роль держави як виробника суспільних благ, як свого роду соціальної технології і як найбільшого інвестора в ключові для трансформаційної економіки галузі надзвичайно важлива. Виділимо її основні функції. 1. У трансформаційній економіці держава має бути як «активатором», так гарантом розвитку технологій, знань та інформаційних мереж, забезпечувати випереджувальний розвиток основних сфер прориву до нової якості технологій. 2. Посилення ринкових умов сприяє підвищенню ролі держави як виробника суспільних благ, формування знань і вироблення національних стратегій розвитку. 3. Період трансформаційних змін вимагає зростання ролі всіх галузей, які традиційно знаходились під опікою держави, що закономірно ставить питання щодо зростання ролі держави як інвестора. 4. Суттєві соціальні зміни трансформаційного періоду вимагають підвищення ролі держави як соціальної технології. Особливо в цьому плані гостро стоїть питання створення інститутів для ефективного функціонування і розвитку ринкової економіки [208, с. 81-82]. Аграрну політику визначають як сукупність заходів і механізмів, спрямованих на практичне забезпечення державного регулювання аграрного сектора економіки країни. Сучасні дослідники розглядають це питання ширше і визначають державну аграрну політику як «системне-цілісне державне бачення сьогодення, доступного для огляду та стратегічно віддаленого майбутнього сільського господарства, села й селянства з позицій вирішення безпосередньо їхніх і державних інтересів у нерозривній єдності» [199, с. 10].