Генеза та еволюція наукової думки про дефініцію торгівельного та акціонерного капіталу

Генеза та еволюція наукової думки про дефініцію торгівельного та акціонерного капіталу Торгівля - одна з найдавніших форм прикладення праці людини і підприємницького уміння. Обмін виник з першим крупним суспільним розподілом праці, і його межі розширювалися по мірі виділення відносно відособлених нових видів діяльності. Торгівельному капіталу належала важлива роль в розвитку економічних зв'язків між районами і країнами, у формуванні національного і світового ринку. Торгівельний капітал був історично першою формою капіталу, що обумовило виникнення меркантилізму як першої спроби знайти закономірності розвитку господарства у сфері обігу. Меркантилізм пройшов два етапи: ранній (ХIV-ХVI ст.) - система грошового балансу (монетаризм); пізній (ХVII - VIII ст.) - система торгівельного балансу (меркантилізм). Меркантилізм як політика уявляла собою державне регулювання стосунків, пов'язаних з накопиченням грошей в країні і виражала інтереси торгівельного капіталу епохи первинного накопичення капіталу. Досліджуючи сферу обігу, меркантилісти під капіталом розуміли переважно авансовані у торгівлю гроші. На відміну від них фізіократи перемістилися у сферу сільськогосподарського виробництва і почали ототожнювати його із засобами виробництва [162, c.100]. Дж. М. Кейнс пише, що меркантилисти добре розрізняли норму процента і граничну ефективність капіталу, що видно з цитати, надрукованій у 1621 р., яку Локк приводить із «Письма другу о ростовщичестве»: «Высокий процент вредит торговле. Выгода от процентов больше, чем прибыль от торговли, и это побуждает богатых купцов бросать торговлю и отдавать свой капитал под проценты, а более мелких купцов разоряет» [66].