Місце і роль фермерських господарств в системі агробізнесу

Місце і роль фермерських господарств в системі агробізнесу При визначенні місця і ролі фермерських господарств в системі агробізнесу правомірно відзначити, що селянське господарювання в нашій країні є традиційним, але має різні форми прояву. Ще на початку 30-х років XX століття в статистичній звітності органів державного управління фігурували селяни-одноосібники, що зуміли забезпечити відтворювальний процес в період колективізації. Проте конкретний розвиток суб'єкти фермерського сектора одержали лише на початку 90-х років у зв'язку з ухваленням нормативно-правових актів про землю, власність фермерському господарство. У системі оцінок їх соціально-економічних наслідків існує немало позитивних і негативних точок зору, які є спірними в дискусіях учених і практиків. Тим часом, за період існування в Україні фермерські господарства підтвердили свою істотну роль у виробництві сільськогосподарських товарів. Через це представляється обґрунтованим не розгляд питання «потрібності» або «непотрібності» фермерства, а проведення комплексних наукових досліджень, пов'язаних з теорією і практикою формування і розміщення, а також із забезпеченням ефективного функціонування фермерських господарств в системі агробізнесу. Неясність передумов в методології становлення приватної власності на землю, невизначеність в дослідженні принципів і способів її реалізації призводять до того, що окремі дослідники надмірно розширюють сферу діяльності фермерів, а інші протиставляють їх крупним сільськогосподарським підприємствам. Використання ринкових категорій, зокрема, понять «фермерське виробництво» і «фермерське господарювання», разом з традиційним для української економічної науки – «господарства населення» і «селянські особисті господарства» – обумовлює необхідність їх уніфікації і виявлення критеріїв міжкатегоріальної диференціації. На наш погляд, формування відповідного понятійного апарату в рамках наукових досліджень учених низки країн, що відносяться до різних економічних систем, ставить задачу диференціації використовуваних дефініцій в цілях їх обґрунтованого використання на практиці. На нашу думку, категоріальний аналіз потрібно проводити в розрізі понять «устрій» і «сектор», оскільки становлення і розвиток фермерства неможливо розглядати поза контекстом загальних змін господарських систем, а базові форми власності є системоутворюючими.