Організація виробничо-господарської діяльності фермерських кооперативів

Організація виробничо-господарської діяльності фермерських кооперативів Як було розглянуто вище, розвиток інституту фермерського підприємництва припускає ефективне проведення аграрної реформи. У цьому процесі особливе місце займають індивідуальні і сімейні ферми, які в даний час здебільшого відносяться до селянських господарств. Якщо керуватися, наприклад, обсягом сільськогосподарського виробництва і чисельністю зайнятих в галузі, а також вартістю рухомого і нерухомого майна фермерських господарств, то дане кількісне визначення здатне тільки довільно бути критерієм оцінки їх підприємницької активності. Звичайно, достатньо помітне значення фермерських господарств виражається в частці обсягів вироблених ними благ, за рахунок людських і інших виробничих ресурсів. Але всяке прагнення зрозуміти ту або іншу групу економічних явищ в її специфіці і своєрідності стосовно ринку продовольчих товарів, вимагає виділення в предметі істоти головної. Тим більше, слід враховувати, що фермерське підприємництво в Україні є структурованим непостійним, оскільки обсяги ринкової торгівлі залежать від величин попиту і пропозиції, що змінюються [13, c. 26].. У зв'язку з цим, фермерське підприємництво правомірно відносити до форми ринкового господарювання, причому безпосередньо утворюючого матеріально-речовинний продукт. На підставі відміченого, економічна наука за традицією пов'язує підприємницьку діяльність у фермерському секторі з відносинами виробництва і обміну з урахуванням доцільності використання інститутів системи агробізнесу. Інституційні перетворення, що відбуваються, в сільському господарстві значною мірою носять формальний характер і не сприяють мінімізації втрат продукції рослинництва і тваринництва. Звідси, дрібні і середні ферми об'єднуються в кооперативи і корпорації, виробничо-комерційні центри, агроконсорціуми і агрокомбінати, які здійснюють свою діяльність залежно від величини одержаного доходу. При цьому, прибуток розподіляється пропорційно вкладенням фермерів в статутний капітал для виконання функції системного виробництва. Створення подібних моделей в перехідний період є об'єктивною необхідністю і відповідає меті максимального використання виробничого потенціалу в аграрній сфері.