Взаємозв’язок фермерського виробництва і господарювання

Взаємозв’язок фермерського виробництва і господарювання Не дивлячись на те, що ще на початку XX століття радянськими економістами А.В. Чаяновим, Я.П. Никуліхиним і М.М. Туган-Баранівським були виявлені способи і інструменти ефективного розвитку та функціонування фермерських господарств, ряд методологічних і методичних питань фермерського виробництва і господарювання залишається дискусійним. Окремі дослідники вважають дані категорії тотожними, хоча вказують на принципові особливості селянських і фермерських господарств. У сучасній економічній літературі представлено більше двох десятків різних визначень фермерського господарства, які даються відповідно до положень законодавства України. У зв'язку з цим, представляється доцільним узагальнити наявні точки зору з приводу характеристик фермерських господарств для виділення суб'єктів соціально-економічної структури фермерського сектора. У наявних дефініціях індивідуальних підприємців в аграрній сфері заслуговує уваги позиція X. Фрідмана, який вказує на особливості фермерського виробництва, полягаючи не тільки в процесі праці самих фермерів, але і в їх відносинах з ринковим середовищем [146, с.73]. Він відзначає, що термін «фермерське господарство» непридатний до сімейних трудових господарств у формаціях без розвинених ринків робочої сили, земельних прав, грошей і ринків товарів. Такий підхід розділяють зарубіжні економісти Т. Шанін, Р. Дюмон, Би. Гленські, Р. Редфілд, X. Інхетвен, М. Блаш, Д. Торнер і інші зарубіжні вчені. Такі вчені, як А.В. Чаянова, Н.П. Макарова, А.Н. Челінцева є прихильниками диференціації понять селянського і фермерського господарства. Названі автори, визначають особистого селянське господарство як малого сільськогосподарського виробника, який, використовуючи простий інвентар і працю членів сім'ї, працює на задоволення власних споживацьких потреб і виконання зобов'язань по відношенню до володарів «політичної і економічної влади». При цьому, особисті селянські господарства можуть торкнутися перетворень у вигляді колективізації фермерства, в результаті яких сімейне господарство продовжуватиме діяти як основна одиниця сільськогосподарського виробництва [144, с.60].