Філософські основи економічного аналізу: онтологічний і гносеологічний аспекти

Філософські основи економічного аналізу: онтологічний і гносеологічний аспекти Одним із найсуперечливіших і одночасно найбільш затребуваних розділів економіки залишається економічний аналіз. Протягом десятиліть тривають дискусії з приводу концептуальних питань, а саме визнання економічного аналізу як науки, місця економічного аналізу серед інших наук, адекватності назви змістовному наповненню та цільовій спрямованості (балансознавство, аналіз балансу, рахунковий аналіз, аналіз роботи підприємств, аналіз господарської діяльності, економічний аналіз діяльності підприємства, теорія економічного аналізу, економічний аналіз, фінансово-економічний аналіз, економічний аналіз діяльності господарюючого суб’єкта), меж аналітичної науки та міжпредметних зв’язків (насамперед, зі статистикою протягом ХХ ст., фінансовим менеджментом, управлінським обліком – починаючи з 90-х рр. ХХ ст.), доцільності викладання відповідного курсу у вищих навчальних закладах тощо. Будь-яке явище, у тому числі економічний аналіз, розкривається у своїй багатогранності в контексті ретроспективи. Аналіз в ході свого історичного розвитку зазнав глибоких змін. Здатність до аналізу – специфічно людська можливість, прийом людського мислення. В ході історичного становлення людини вона (здатність) не виникає раптово, на пустому місці. Сучасні науки дають можливість з’ясувати першопричини цієї здатності та необхідності . Аналіз, будучи прийомом людського мислення, інструментом пізнання оточуючої дійсності, існує з давніх-давен. Термін “аналіз” має грецьке походження (αναλυσις – розкладання, рос. анализ, англ. analysis, нім. analyse), у слов’янську мову, за окремими свідченнями [161, c. 191-312], прийшов у XVIII столітті з французької, означає пізнавальну процедуру уявного, а також часто і реального розкладання об’єкту або явища (предмета пізнання) на частини, виділення його окремих сторін та абстрагування від інших. Відповідно аналіз іноді сприймається (тлумачиться) як синонім дослідження взагалі в будь-якій науці, проявляючись у різних формах залежно від предмету пізнання, його природи та складових, рівнів абстракції, можливих підходів та методів пізнання. Дослідник опиняється перед розмаїттям підходів, розуміючи аналіз як прийом людського мислення, загальнонауковий метод пізнання, процедуру уточнення структури або будови (природи) використання людиною засобів формальної логіки, синонім наукового дослідження взагалі. Якщо ж тлумачити поняття, досліджуючи еволюцію дефініції “економічний аналіз”, виникає ще більше різних підходів, в основі яких - різні, іноді протилежні за своєю сутністю позиції: економічний аналіз – метод дослідження економіки та її складових, форма наукових та спеціальних знань, прикладна наука; вид практичної (професійної) діяльності; інформаційний процес (система) тощо. Таким чином, невизначеність множинного змісту поняття “аналіз”, багатоаспектної сутності “економічний аналіз” не сприяє подальшому розвитку системи економічного аналізу вцілому.