Ефективність конверсії корму, встановлення ступеня інтенсифікації відгодівлі та забійної маси худоби

Ефективність конверсії корму, встановлення ступеня інтенсифікації відгодівлі та забійної маси худоби Розвиток галузі скотарства та виробництво м’яса великої рогатої худоби залежать від багатьох факторів. Швидший розвиток птахівництва та свинарства у світі, як і в Україні, пов'язаний з можливістю повної механізації як власне виробництва, так і виробництва комбікормів. Складові комбікормів – соєвий шрот та, здебільшого, кукурудза - імпортуються з різних країн, тоді як соя власного виробництва – експортується (до 180-200 тис. т в окремі роки). Це пов’язано з основною проблемою переробної галузі, а саме: відсутністю достатньої кількості якісного обладнання, спроможного виготовляти якісний шрот з низьким вмістом жиру й антипоживних речовин [129]. В Україну впродовж 2001-2005 рр. імпортовано 371 тис. т соєвого шроту, в тому числі з Бразилії (42 %), Нідерландів (31 %) [129]. Аналогічна ситуація склалася і в Росії, де курчат-бройлерів відгодовують завезеними з інших країн кукурудзою та соєю. Одночасно вітчизняні виробники зерна згортають їх виробництво. Звідси можна зробити висновок, що розроблення способів підвищення перетравності та якості вітчизняних кормів – завдання не лише економічне, а й соціальне [130]. У країнах з розвиненим сільським господарством на частку тваринництва припадає більша частина обсягів сільськогосподарського виробництва, внаслідок чого тваринництво стало своєрідним локомотивом розвитку галузі внаслідок споживання значних обсягів продукції рослинництва. Розрахунки свідчать, що потенціал збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва в Росії за умови розвитку галузі тваринництва значно вищий, ніж у випадку нарощування експорту зерна [131]. Цим шляхом пішла Канада, яка давно стала відомою у світі як експортер зерна, а за останні двадцять років замінила цю діяльність на експорт яловичини [132]. Основним чинником, який змушує країни світу розвивати виробництво яловичини, є те, що сільськогосподарські тварини виступають як конкуренти стосовно головного життєво необхідного і незамінного харчового продукту людини – зерна, тобто хліба. Тим більше, що ще 20 років назад населення земної кулі відчувало нестачу харчових продуктів і, в першу чергу, хліба [133]. Виробництво яловичини на відміну від виробництва свинини та м‘яса птиці може бути ефективним з використанням пасовищних, грубих та соковитих кормів та мінімальної кількості в раціоні концентрованих кормів.