Державне регулювання розвитку недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку

Державне регулювання розвитку недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку Складовою частиною державного регулювання розвитку недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку в основному є державна підсистема інфраструктури фінансового ринку, яка впливає на її розвиток. Методи та засоби цього впливу поділяються на: 38, с. 245: а) прямі, що забороняють чи регламентують визначені види діяльності, у тому числі: - правові, які регламентують порядок функціонування регульованого об'єкта; - контролюючі, які визначають відповідність господарської і життєдіяльності встановленим правилам; б) економічні - стимулюючі розвиток регульованого об'єкта у визначених напрямках, у тому числі: - прямі (бюджетні) - за рахунок використання бюджетних засобів; - непрямі - на основі застосування фінансових інструментів - дисконтної ставки позичкового відсотка, політики дорогих чи дешевих грошей і т.п. У ринковій економіці пряме державне втручання мінімальне. Державне регулювання переважно засноване на застосуванні непрямих методів. За рахунок цього реалізуються внутрішні можливості держави ефективного впливу на національну інфраструктуру фінансового ринку. У результаті забезпечуються умови для кон'юнктурної ефективності й ефективності розподілу доходів. Застосування непрямих методів розширює можливості інститутів державної підсистеми й недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку впливати на інститути недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку, через використання власних економічних інтересів останніх. Таким чином, непрямі економічні методи дозволяють без додаткових витрат забезпечити регулювання національної фінансової інфраструктури, підвищуючи ефективність державного впливу на неї. Проведений автором аналіз українського законодавства функціонування інститутів недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку показав, що у даний час використовуються наступні інструменти правового державного регулювання: - ліцензування; - обмеження на вибір організаційно-правової форми фінансових організацій, сполучення видів діяльності, характер проведених операцій за розміщенням і залученням засобів, обсягом витрат на фінансування власної діяльності; - визначення мінімального обсягу статутного (власного) капіталу; - вимоги до кваліфікації працівників фінансового інституту, що здійснюють надання конкретних фінансових послуг; - розробка економічних нормативів, що регламентують стан активів і пасивів, недотримання яких приводить до відкликання ліцензії й припинення права надання відповідних фінансових продуктів. Фактично, регламентації піддаються всі сторони функціонування інститутів недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку, що контролюються ліцензійними органами. Як контролюючі інструменти прямого державного регулювання інститутів недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку використовуються: - звітність про виконання існуючих нормативів і штрафи за їхнє невиконання; - відкликання ліцензії за систематичні порушення; - перевірки ліцензійним органом повноти та правильності відображення в звітності фактично проведених операцій. Як і по правових інструментах, державне регулювання інститутів недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку контролюючими інструментами значно ширше, ніж підприємств (організацій) інших галузей. Перевірки з боку ліцензійних органів не скасовують контролю з боку інших державних органів: податкових, протипожежної охорони, КРУ (при використанні бюджетних коштів), прокурорських та ін., а також саморегульованих організацій.