Гармонізація недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку України в умовах глобалізації

Гармонізація недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку України в умовах глобалізації Інфраструктура фінансових ринків постійно змінюється, оскільки змінюються самі ринки. Фінансова глобалізація набагато пришвидшилася, починаючи з 60-х років ХХ ст. Стрімкі темпи її розвитку значною мірою сприяли зростанню обсягів міжнародної торгівлі, туризму, міграції трудових ресурсів, взаємопов’язаність ринку капіталу, технологій, товарів та інтегрованість їх в багатошарову мережу транснаціональних корпорацій тощо. Враховуючи те, що Україна через наявні геоекономічні позиції не залишається осторонь світових глобалізацій них процесів, особливої актуальності набувають дослідження сучасних тенденцій фінансової глобалізації та їх впливу як на національну економіку взагалі, так і на її ключові складові. Практика показує, що глобальна фінансова інтеграція має як свої переваги, забезпечуючи зростання світової економіки, так і недоліки. Зокрема, вона робить країни більш вразливими до фінансових криз, нестабільності потоків приватного капіталу. На сьогоднішній день в умовах загострення конкурентної боротьби на міжнародних фінансових ринках, наявності тенденцій глобалізації та концентрації банківського капіталу в усьому світі, в Україні надзвичайно гостро постає питання виживання банківської системи країни та протидії вимиванню фінансових ресурсів та доходів іноземними банківськими об’єднаннями. Аналіз позитивних та негативних результатів дозволу на відкриття в Україні філій іноземних банків 119, дає можливість виділити головні з них. Так, зокрема, до позитивних слід віднести такі: - швидке впровадження передових технологій банківської діяльності; - зростання обсягів кредитних ресурсів; - збільшення капіталізації банківської системи; - розширення асортименту банківських послуг і зниження їх ціни; - застосування міжнародного досвіду реорганізації та реструктуризації банків; - підвищення рівня кваліфікації працівників банківського сектору; - посилення конкуренції на ринку банківських послуг. Негативними ж чинниками є: - відтік капіталу з України до країн материнських банків у вигляді прибутку, отриманого на території нашої держави; - зосередження філій банків лише на спекулятивній діяльності; - тиск на вітчизняну банківську систему внаслідок спроможності філій іноземних банків пропонувати дешевші кредитні ресурси; - підвищення чутливості банківської системи країни до світових фінансових криз; - загострення проблеми управління фінансовими потоками; - ускладнення банківського нагляду за операціями філій іноземних банків; - імовірність збільшення спекулятивних операцій та операцій з відмивання „брудних” грошей. Даний процес не лише загострює конкурентну боротьбу між світовими економічними центрами, а й перетворює малі економічні системи на поле для суперництва глобальних конкурентів. Наприкінці ХХ ст. міжнародна економічна система перетворилася на скрадну структуру, що нараховує близько 210 держав. Ситуація, коли 96% світового ВВП припадає лише на 62 країни світу, говорить про існування потенційного джерела ризиків, проблем і конфліктів 140, с. 102.