Відображення податків в системі обліку в житлово-комунальному господарстві

Відображення податків в системі обліку в житлово-комунальному господарстві Облік податків на підприємстві – одна із трудоємних і важливих ділянок і підсистем бухгалтерського обліку з найбільшим ступенем відповідальності за помилки та з великим обсягом звітності. Багато проблем у бухгалтерів виникає у разі появи нових податків і зборів або постійних змін у порядку визначення діючих. Система оподаткування впливає як на побудову обліку, так і на ефективність діяльності підприємства. Багато авторів, як зазначалось, відносять оподаткування до факторів впливу на побудову бухгалтерського обліку [15; 48]. У складі витрат підприємств житлово-комунального господарства, як і в цілому в країні, значну питому вагу становлять податки, збори та обов’язкові платежі. Зниження податкового тиску в галузі дозволить підвисити окупність затрат підприємств ЖКГ при незначному підвищенні тарифів, що зробить тарифи посильними для населення і знизить навантаження на бюджет у частині субсидій та іншого державного фінансування галузі. Проблеми підприємств ЖКГ у частині обліку податків такі ж, як у всій країні, але є й багато специфічних особливостей. Підприємства житлово-комунального господарства сплачують податки, збори і обов’язкові платежі до бюджету згідно із законодавством, а саме: загальнодержавні податки – податок на прибуток, податок на додану вартість, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів, податок з доходів фізичних осіб; місцеві податки – комунальний податок; платежі до соціальних фондів, які нараховуються на фонд оплати праці – Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду соціального страхування на випадок безробіття, фонду страхування від нещасного випадку на виробництві; збори та обов’язкові платежі – плата за спеціальне використання водних ресурсів, плата за забруднення навколишнього природного середовища, відрахування до Фонду України соціального захисту інвалідів, відрахування до державного бюджету певного відсотку перевищення фонду оплати праці підприємствами-монополістами. Підприємства, які відповідають критеріям, визначеним Указом Президента [312], можуть переходити на спрощену систему оподаткування. Мають місце випадки, коли підприємство ЖКГ утримує їдальню або магазин, що може викликати необхідність придбання торгового патенту; можливо також отримання ліцензій або сертифікатів на окремі послуги. Визначення розміру податків і зборів та подання звітності здійснюється на загальних підставах, але є цілий ряд операцій або доходів, оподаткування яких має суттєві особливості: - визначення валового доходу при отриманні коштів з бюджету за датою надходження коштів; - визначення ПДВ з окремих операцій за касовим методом; - різний порядок оподаткування податком на прибуток та ПДВ різних видів цільового фінансування; - надання пільг з окремих податків на певний період на загальнодержавному рівні або місцевими органами влади. Крім того має певні особливості оподаткування операцій з надання в оренду державного та комунального майна, розрахунок сплати деяких специфічних платежів до бюджету. Стосовно деяких податків, які зараховуються до місцевого бюджету (комунальний податок, частина плати за землю) місцеві органи влади можуть надавати пільги окремим підприємствам ЖКГ. На практиці в різних регіонах України надання цих пільг здійснюється по різному – від звільнення від сплати на 90-100 % до відсутності будь-яких пільг. Як правило, для підприємств житлово-комунального господарства встановлюють пільгу з плати за спеціальне водокористування [260]. Відрахування на соціальні заходи сплачуються на загальних підставах. Страховий тариф для сплати збору на страхування від нещасних випадків на виробництві визначається класом професійного ризику виробництва [244] і періодично зазнає змін, як і розмір інших соціальних внесків; у житлових організаціях клас професійного ризику виробництва 2, на підприємствах з теплопостачання клас ризику 17, з водопостачання – 37, прибирання сміття – 12. Вважаємо, що існуюча система сплати підприємствами внесків до чотирьох соціальних фондів при постійно змінюваних ставках, необхідності нерідко робити перерахунки заднім числом або за двома різними ставками протягом одного місяця, є невиправдано трудоємною для підприємств і необґрунтованою економічно. Достатнім і доцільним було б встановлення єдиного соціального збору, розщеплення якого здійснювалось би на рівні казначейства. Найбільше проблем і різночитань виникає при визначенні податку на прибуток і податку на додану вартість.