Проблеми використання земельних ресурсів в Україні

Проблеми використання земельних ресурсів в Україні Взаємовідносини суспільства і природи полягають у тому, що фактори економічного зростання — трудові ресурси, засоби виробництва і природні ресурси — у комплексі використовуються суспільством для розвитку виробництва. При цьому серед усіх факторів виробництва значну частку займають саме природні ресурси, а подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов’язаний із включенням у господарський обіг дедалі більшої їх кількості. Кінцевою ж метою будь-якого суспільного виробництва незалежно від його суспільної форми є задоволення різноманітних потреб населення, розвиток його розумових та фізичних здібностей, обов’язковою умовою якого є збереження гармонійного співіснування суспільства і природи. Реалізація цієї мети здійснюється опосередковано через суб’єктів господарювання різних форм власності. У нашій країні тривалий час домінував принцип — одержання максимальної вигоди при мінімальних затратах, коли для досягнення певних соціально-економічних цілей, підвищення макроекономічних показників природа та її ресурси оцінюються майже за нульовим тарифом, а точніше — безплатно. Існуюча тривалий час в Україні ситуація „безплатності” природних благ, що використовуються у економіці, стала однією з головних причин нераціонального використання природних ресурсів, гігантської марнотратності економіки. При цьому мали місце неузгодженість темпів економічного розвитку і вимог екологічної безпеки, домінування природомістких галузей з високою питомою вагою ресурсо- і енергомістких застарілих технологій, сировинна орієнтація експорту, мілітаризація виробництва, відсутність культури праці та споживання тощо. Крім того, відсутність якихось грошових оцінок природних ресурсів виправдовувалась їх уявною безмежністю. Не вивчався і зворотний вплив, зворотні зв'язки між екологічною деградацією і економічним розвитком, станом трудових ресурсів, якістю життя населення. І, як наслідок, нині антропогенне навантаження на природу наближається (а в деяких регіонах України наблизилося) до граничної межі її екологічної стійкості. Ці проблеми в повній мірі розповсюджуються на земельні ресурси, стан яких більшість дослідників оцінює як критичний. Територіальне розташування забезпечило нашу державу колосальними природними ресурсами, як в кількісному так і в якісному відношенні, провідне місце серед яких припадає саме на земельні. Україна є державою з могутнім земельним потенціалом, який становить 5,7% території Європи. Серед європейських країн Україна займає перше місце (після європейської частини Росії) за територією (60,4 млн. га) і входить до дванадцяти найбільших країн світу (а за площею ріллі – до дев’яти) Так, за розрахунками фахівців Ради по вивченню продуктивних сил країни НАН України загальна вартість природних ресурсів України за світовими цінами у 1996 р. становила 5002,3 млрд. доларів США. При цьому земельні ресурси склали 72% (або 3602,5 млрд. дол.), а мінерально-сировинні – 26% (1299,3 млрд. дол.) цієї вартості. На інші природні ресурси припадає майже 2% загальної вартості [115]. Тому для економіки України, як бачимо, земельні ресурси мають визначальний характер.