Принципи і форми модульної системи управління підприємствами

Принципи і форми модульної системи управління підприємствами Особливості системи управління підприємствами на сучасному етапі тісно пов’язані з змінами стратегічних орієнтирів їх діяльності. Основними економічними цілями підприємства в ринкових умовах є підвищення ефекти-вності виробництва, максимізація прибутку, завоювання нових ринків та за-доволення потреб колективу. Разом з тим зростає вплив фактору господарсь-кого ризику, виявляються переваги вільного ціноутворення, можливості са-мостійного вибору споживачів та постачальників. Кожне підприємство по-винно само обирати шляхи розвитку, методи поширення ринків збуту та вхо-дження на нові ринки. Все це визначає необхідність не тільки самої реструк-туризації систем управління підприємствами зв’язку, але й визначення мето-дичного підходу щодо забезпечення його ефективності. Необхідно зазначити, що проблеми ефективного розвитку певних сек-торів телекомунікаційної галузі, цільові настанови розвитку телекомуніка-ційного бізнесу в цілому розглянуті у роботах І.Джаброїлова і Г.Ю. Псарьова; дослідники визначають певні недоліки в діяльності національних операторів і підтверджують необхідність докорінних змін [39, 99]. Ретельний аналіз існуючих систем управління телекомунікаційними підприємствами свідчить про наявність ряду недоліків, найбільш важливі з яких полягають у наступному. По-перше, у рамках існуючих систем постановка цілей на багатьох підприємствах занадто формалізована. Процес виявляється недостатньо про-зорим щодо базових ідей та інтуїтивно висунутих цільових настанов. Спроби розробок оригінальної стратегії за допомогою існуючих організаційних стру-ктур, як правило, не дають бажаного результату. По-друге, відсутній необхідний зв’язок між стратегічним і оперативним управлінням. Одна з головних причин цього полягає у недостатній комунікації стратегічних цілей у напрямку оперативної сфери діяльності. У результаті ці мети виявляються не охопленими оперативним плануванням, що ускладнює їхню реалізацію надалі. По-третє, у рамках існуючих структур постановка цілей фактично не відбувається. Оперативні цілі базуються, як правило, на показниках поперед-нього періоду. І навпаки, занадто багато уваги приділяється поточним питан-ням управління, користь від вирішення яких сумнівна через відсутність досить чіткого встановлення цілей.