Сутність і складові соціально-економічних умов функціонування особистих селянських господарств

Сутність і складові соціально-економічних умов функціонування особистих селянських господарств За реалій економічних умов сьогодення особисті форми господарювання стали домінантами приватного господарського сектору сільської місцевості та зайняли лідируючі позиції з виробництва сільськогосподарської продукції. Одну із визначних ролей серед інших факторів стрімкого розвитку особистих господарств, на нашу думку, відіграє висока мотивація їх власників, адже діяльність в цих формах господарювання забезпечує вигідний симбіоз функцій господаря (власника) і працівника. Нині особисті селянські господарства, що лише в 2003 р. із прийняттям Закону України “Про особисте селянське господарство” перейшли із сфери неформальних до сфери формальних інституцій, фактично, формують продовольчу безпеку країни. У процесі здійснення аграрної реформи, запровадження приватної власності на землю, розширення площ землекористування громадян, лібералізації господарської діяльності відбулися значні зміни в соціально-економічних умовах функціонування та розвитку особистих господарств населення, які на сьогодні є одним із найбільш стабільних секторів економіки у сільському господарстві України [82, с. 1]. Мета створення особистих селянських господарств – задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків і надання послуг з використанням майна особистих селянських господарств, у тому числі й у сфері конгломератної диверсифікації – сільського зеленого туризму [113, с. 4; 160, с. 9]. Широко відома серія праць щодо дослідження проблематики ведення особистих господарств, викладена та опублікована Чаяновим О., отримала всесвітнє визнання та статус класичної [213–214; 211; 126]. Зокрема, Ніконов А. на ювілейній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження Чаянова О., відзначив, що головне в його науковому спадку “полягає в теорії селянського господарства як основної частини некапіталістичної економіки, в ролі кооперації і оптимізації всіх господарських рішень” [126]. Александрова А. [5, с. 113–114] вважає, що теоретична спадщина Чанова О. спонукає до висновку щодо об’єктивності існування селянських господарств та безумовної потреби функціонування в сільському господарстві не лише крупних, а й малих форм господарювання. На нашу думку, до числа питань, які потребують швидкого вирішення, належить необхідність формування сучасного трактування економічного змісту та сутності особистих господарств, оскільки у спеціальній науковій літературі наразі відсутнє чітке їх формулювання.