Аналіз відтворення людського ресурсу особистих селянських господарств

Аналіз відтворення людського ресурсу особистих селянських господарств Перспективи подальшого розвитку особистих селянських господарств значною мірою залежать від ефективного вирішення соціально-демографічних проблем, зокрема оптимізації соціально-економічної структури населення та створення достатніх умов для повноцінної реалізації людського потенціалу на селі. Результати спеціальних досліджень, проведених у найрозвинутіших країнах за економетричними моделями, свідчать, що внутрішня демографічна ситуація, режим відтворення населення, кількісний та якісний його склад можуть або стимулювати, або гальмувати соціально-економічний розвиток держави, впливати на перспективи працересурсного забезпечення та впровадження економічних і соціальних перетворень [75, с. 45]. Вважаємо, що методологічною передумовою розробки та впровадження системи заходів щодо розвитку прогресивного демографічно-відтворювального потенціалу села є насамперед визначення змістовних рис нинішньої демоситуації й окреслення причинно-наслідкових чинників її формування. Протягом 1989–2006 рр., за винятком несуттєвих збільшень у 1994 р. та 2002 р., відбувається систематичне скорочення чисельності сільських жителів у Волинській області – в середньому на 1,6 тис. осіб щорічно (додаток Б). Причому відчутне як абсолютне скорочення чисельності сільських жителів, так і зменшення його питомої ваги відносно усього населення Волинської області. В результаті у досліджуваному періоді постійне сільське населення зменшилося на 27,9 тис. осіб або на 5,1 % і станом на початок 2006 р. складало 516,5 тис. осіб (49,8 % від усього постійного населення Волинської області), серед якого 52,4% становили жінки (на 1000 чоловіків припадало 1100 жінок). У розрізі районів за 1989–2006 рр. найінтенсивніше зменшення постійного сільського населення простежується у Турійському – на 14,0 %, Старовижівському – на 11,5 % та Локачинському – на 8,5 % - районах. Зростання чисельності селян у досліджуваному періоді відмічається лише в Луцькому – на 7,4 % та Камінь-Каширському – на 1,6 % - районах (додаток В). Середня людність сіл Волинської області в 1989 р. складала 520 осіб, а у 2006 р. – 487 осіб, що нижче від середнього показника по країні (527 осіб) – на 7,6 %. Щільність сіл на 100 км2 території становить 5,2 при середньому показнику по країні – 3,6. Середня відстань між селами – 2,5 км (таблиця 2.1). Проте в області спостерігається досить висока строкатість окреслених показників, зокрема щільність сіл коливається від 9,0 на 100 км2 у Іваничівському, до 3,0 на 100 км2 – у Маневицькому районі. Подібна строкатість прослідковується і за середньою людністю сіл: від 789 осіб – у Камінь-Каширському районі, до 255 осіб – у Турійському.