Тенденції розвитку самозайнятості сільського населення в особистих селянських господарствах

Тенденції розвитку самозайнятості сільського населення в особистих селянських господарствах У Волинській області в 2006 р. найвищий рівень економічної активності характерний для сільського населення віком 25-49 років (82,9-84,8 %), а найменший – населення старше працездатного віку (60-70 років) – 43,0 % (таблиця 2.9), що зумовлюється, на нашу думку, особливостями функціонування системи пенсійного забезпечення. У міських поселеннях найвища економічна активність притаманна особам у віці 40-49 років – 85,7 % та 30-39 років – 80,2-79,2 %. Загалом у містах чисельність економічно активного населення працездатного віку в 35,3 рази перевищує його чисельність серед населення пенсійного віку, а в сільській місцевості – лише в 7,9 рази. Причому за 2004–2006 рр. рівень економічної активності сільського населення найвагоміше зріс саме для осіб пенсійного віку – на 9,6 відсоткових пункти. Зауважимо, що у 2006 р. у всіх сферах діяльності зайнято 64,7 % сільських трудових ресурсів Волинської області або 225,5 тис. осіб. Протягом 2004–2006 рр. рівень зайнятості сільського населення Волинської області зріс на 5 в. п. або 13,8 тис. осіб, а за 2002–2006 рр. скоротився на 4,5 тис. осіб. Ряд вчених вважають, що рівень сільської зайнятості значною мірою визначається рівнем зайнятості міських жителів. За 2004–2006 рр. означений показник у сільській місцевості Волинської області значно перевищував міський, що особливо чітко прослідковується в 2005 р. – на 10,8 в. п. або 15,1 тис. осіб, а в 2006 р. – на 13,2 в. п., або 20,8 тис. осіб, що, на нашу думку, зумовлено значним зростанням масштабності трудової міграції сільського населення. Причому, аналізуючи рівень зайнятості працездатного населення в розрізі величини сільських поселень, відмітимо, що у 2001 р. найбільшим він є у дрібних селах з людністю до 199 осіб, що спричинено, на нашу думку, безпідставним зарахуванням до числа зайнятих задіяних в особистих селянських господарствах. Їх питома вага у малих селах в категорії зайнятого населення складала 42,6 %. Крім того, оскільки основною сферою зайнятості жителів малих сіл була сільськогосподарська діяльність, то постійне зменшення кількості працевлаштованих в ній селян особливо суттєво позначилося на зайнятості в дрібних селах. Адже необхідність забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та техніко-технологічний прогрес у сільському господарстві наближають продуктивність праці в ньому до рівня розвинених країн, а тому – зумовлюють значне зниження зайнятості в цій сфері. Так, за 2001–2005 рр. питома вага зайнятих у сільськогосподарських підприємствах із загальної чисельності працюючих у селах людністю до 199 осіб впала на 32,1 в. п. (з 40,6 % до 8,5 %), а в селах із людністю 200–499 осіб – на 25,6 відсоткових пункти