Методика аналізу конкурентної позиції банку

Методика аналізу конкурентної позиції банку Визначення конкурентоспроможності банку є основою для оцінювання його конкурентної позиції, тобто його місця на ринку порівняно з іншими банківськими установами, на основі аналізу відповідних критеріїв. На відміну від дослідження категорії «конкурентоспроможність» при вивченні категорії «конкурентна позиція» слід оперувати не показниками динаміки, а статичними показниками, які з різних сторін характеризують ефективність функціонування банківських інституцій на ринку залежно від обраних критеріїв. В усьому світі комерційним банкам сьогодні доводиться звертати особливу увагу на конкурентів, опановувати закони конкурентної боротьби, вчитися правильно на них реагувати. Ключ до успіху на ринку, а отже, і до нарощування прибутку лежить у підходах до клієнта. Докладне вивчення клієнтської бази, постійне розширення клієнтури, збільшення обсягів наданих послуг, послідовне розроблення і впровадження нових банківських продуктів відповідно до зростаючих потреб клієнтів, ретельне і систематичне вивчення ринку споживачів банківської продукції, більш активне, різнобічне і якісне обслуговування кожного клієнта за рахунок вивчення його індивідуальних запитів і потенціалу, неухильне розширення асортименту пропонованих банківських продуктів та послуг по кожному окремому сегменту клієнтського ринку, систематичне вивчення і використання зростаючих можливостей сучасного банківського мар¬кетингу — ось неповний перелік проблем, які стоять нині перед комерційними банками у сфері реалізації їхніх продуктів. Якщо єдиною метою всіх комерційних банків є неухильне нарощування прибутку на основі розширення клієнтської бази, збільшення сфери збуту власних послуг, завоювання нових позицій на ринках, то у сфері маркетингу на перший план виходить розширення асортименту банківських продуктів, створення їхніх цілісних комплексів, з тим щоб клієнт міг одержати максимум послуг в одному місці, але найголовніше — постійне розроблення і впровадження нових банківських продуктів для забезпечення максимуму потреб споживача як основи всієї банківської політики. Специфіка розроблення банківських продуктів полягає в тому, що банку стає невигідним надання послуг, розрахованих на усереднений рівень вимог. Банк прагне виділити і належним чином проаналізувати ту частину ринку, ті групи споживачів, на потреби яких має намір орієнтувати свої послуги. В основі подібного методу вивчення ринку, який дістав назву «сегментація», лежить положення про те, що один банк не може задовольнити всю розмаїтість потреб у різних послугах. Отже, він повинен зосередити свої зусилля на тих сегментах, які є для нього кращими з погляду його виробничих, фінансових і збутових можливостей. Найбільш поширеним у європейській банківській практиці є виділення таких цільових груп: підприємства, здатні до емісії; середні і малі підприємства; заможні приватні особи, що пред’являють попит на індивідуалізовані послуги; інші приватні особи, які використовують послуги масового асортименту. Для кожного обраного тим чи іншим способом сегмента ринку визначаються його ринково-виробничі характеристики, на підставі яких можна буде вибрати перспективні для діяльності банку (цільові) сегменти. Такі дані можна поділити на чотири групи: ринкові характеристики; показники послуги; показники конкуренції; характеристики середовища. Ринкові характеристики містять такі показники: загальний розмір сегмента ринку; темпи його зростання; прогноз очікуваних темпів зростання; загальна кількість існуючих і потенційних клієнтів; найважливіші характеристики клієнтів. Основні параметри пропонованої клієнтам послуги необхідні для одержання цілісного уявлення про банківську послугу і співвідношення її характеристик з вимогами, що висуваються пропонованими споживачами. До показників конкуренції на розглянутому сегменті ринку банківських послуг відносять: кількість конкурентів; дані про основних конкурентів; відносні частки банку і його конкурентів на розглянутому сегменті ринку; порівняльні характеристики.