Методологічні основи аналізу внутрішнього потенціалу банку

Методологічні основи аналізу внутрішнього потенціалу банку Розвиток ринкових відносин вимагає від менеджерів банку дієвих методів регулювання його діяльності, що неможливо без налагодження ефективної системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, яка сьогодні не повною мірою відповідає потребам користувачів аналітичної інформації. Офіційна система бухгалтерського обліку, навіть якщо вона побудована відповідно до міжнародних стандартів, слугує більше потребам наглядових та податкових органів і майже не придатна як інструмент отримання інформації для ефективного внутрішньобанківсь¬кого менеджменту. У системі стратегічного аналізу найголовнішим напрямом є дослідження внутрішнього потенціалу банку, його можливостей щодо підвищення ефективності функціонування і, відповідно, посилення своєї ринкової позиції. В економічній літературі цей напрям заведено називати аналізом внутрішнього середовища, під яким розуміють «частину середовища системи управління, яка постійно взаємодіє з іншими складовими, піддається їхньому впливу та містить потенціал, яким володіє та користується банк у процесі діяльності» [105, с. 152]. Аналіз внутрішніх можливостей банку є необхідною умовою прийняття виважених управлінських рішень. Характерною особливістю стратегічного підходу до внутрішнього аналізу є не просто аналітичне дослідження діяльності підприємства та оцінювання його внутрішнього потенціалу, а саме комплексне поєднання внутрішніх можливостей з урахуванням впливу зовнішнього середовища. З цього приводу З. І. Шершньова зауважує, що «у процесі цього аналізу перевіряється вся система господарювання підприємства та окремих його підсистем щодо реалізації можливостей, які зовнішнє середовище надає підприємству, а також вжиття заходів щодо запобігання загрозам його існування та послаблення їх. Тобто йдеться про виявлення сильних та слабких сторін з оцінкою ймовірності реалізації перших і подолання останніх» [321, с. 95].