Моделювання фінансових результатів, доходів і витрат у системі стратегічного аналізу банку

Моделювання фінансових результатів, доходів і витрат у системі стратегічного аналізу банку Проблема моделювання інформаційних потоків, які дають змогу формувати інтегральні характеристики ефективності діяльності суб’єкта господарювання, є однією з найбільш затребуваних напрямів наукових та практичних розробок. Стратегічні підходи до управління банками вимагають не просто концентрованої інформації про фактичний стан суб’єкта в реальному режимі часу, а й із випередженням на перспективу. Таким чином, моделювання процедур формування фінансових результатів мають відбивати як фактичну їх організацію, так і раціональну логіку досягнення стратегічних цілей. Сучасний розвиток високих технологій у сфері управлінської діяльності актуалізує розроблення нового інструментарію, який характеризується більш глибоким опрацюванням деталей та розширенням можливостей перетворення об’єкта управління. Одним із найважливіших сучасних інструментів стратегічного аналізу є моделювання управлінських процесів та явищ на основі кореляційно-регресійного аналізу. Першочерговим етапом стратегічного аналізу прибутку є дослідження доходів і витрат як основних чинників впливу на його обсяг. Традиційні напрями аналізу доходів і витрат банку включають такі: • аналіз динаміки та структури валових доходів і витрат банку та визначення причин їх зміни; • факторний аналіз зміни окремих складових банківських доходів і витрат; • оцінювання відносних показників дохідності і витратності та порівняльний аналіз їх рівня з відповідними показниками інших банків задля визначення сильних та слабких сторін діяльності; • аналіз співвідношення доходів і витрат та оцінювання виконання планових кошторисів [162, с. 127—128]. Важливими етапами аналізу фінансових результатів діяльності банку є структурно-динамічний і факторний аналіз, у межах якого визначаються основні види доходів і витрат банку, що здійснюють найбільший вплив на чистий прибуток, дається оцінка стабільності джерел доходів та ступеня залежності від коливань ринкової кон’юнктури, оцінюється ритмічність зміни прибутку, а також фактори, що на нього впливають. Структурний аналіз доходів і витрат банку методично не викликає суперечок, і більшість авторів при проведенні структурного аналізу одностайні в оцінках відповідних тенденцій. Зазвичай збільшення частки процентних доходів у загальній структурі валових доходів вважається позитивним явищем, а основною ознакою стабільної роботи банку – ритмічність темпів зростання процентних доходів банку [30, с. 303; 162, с. 129]. Водночас останнім часом банкіри надають перевагу непроцентним доходам як основному джерелу неризикових доходів банку [323, с. 148]. Тому зростання частки комісійних доходів у разі збільшення кількості клієнтів, що обслуговуються в банку, є, безумовно, позитивною тенденцією. І навпаки, зростання частки комісійних доходів унаслідок зростання тарифів на банківське обслуговування в перспективі може призвести до відпливу клієнтів, що негативно відіб’ється на загальних доходах банку. Тому для коректності висновків структурний аналіз має бути доповнений факторним аналізом окремих видів доходів банку.