Теоретико-методологічні основи формування продовольчого ринку та особливості його функціонування

Теоретико-методологічні основи формування продовольчого ринку та особливості його функціонування Розвиток ринкових відносин вимагає вирішення та уточнення ряду теоретичних та методологічних питань, пов’язаних із визначенням змісту досліджуваних категорій. За своєю економічною суттю ринок є саморегулюючою системою відтворення, найбільш ефективним способом зв’язку виробництва і споживання, який дозволяє виявляти потреби суспільства і можливості виробників, а також здійснювати суспільну оцінку економічної ефективності процесу виробництва і розподілу [73, с. 184–185]. Спробу надати вичерпне тлумачення ринку одним з перших здійснив французький економіст Курно. Згідно його поглядів "ринок – це будь-який район, де взаємини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на ті ж самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися" [223, с. 89]. На думку Самюельсона П. "ринок – це механізм, через який покупці та продавці взаємодіють, щоб визначити ціну і кількість товару" [386, с. 33]. Макконелл К. визначає ринок як "механізм або пристосування, що здійснює контакт між покупцями або висувачами попиту і продавцями, або постачальниками товару чи послуг" [192, с. 61]. Зазначені визначення щодо сутності поняття "ринок" цілком відповідають моделі вільного ринку, основними ознаками якого є необмежена кількість учасників, абсолютна мобільність матеріальних та фінансових ресурсів, наявність ринкової інформації у кожного конкуруючого суб’єкта, абсолютна однорідність однойменних продуктів. Ідеальний стан на ринку виникає тоді, коли настає рівновага попиту і пропозиції. Ця ситуація характеризує взаємозв’язок обсягів і структури запитів, а також обсягів і структури пропозиції. Виникає так звана ціна рівноваги, яка свідчить про те, що продукції виготовлено стільки, скільки потребують споживачі. Але в той же час для окремого виробника джерелом прибутку навпаки є ситуація нерівноваги, тобто перевищення попиту над пропозицією, що дозволяє збільшувати обсяги прибутку. Слід зазначити, що ситуація в Україні суттєво відрізняється від моделі вільного ринку. Зниження виробництва, скорочення ринків збуту, інфляція грошової маси, зниження купівельної спроможності населення призводять до зменшення попиту на вітчизняну продукцію і збільшення ціни на неї. З огляду на це, в сучасних умовах господарювання вітчизняними фахівцями неодноразово було здійснено спроби як розкрити механізм функціонування ринку, так і надати змістовне визначення ринку відповідно до об'єктивного розвитку ринкових відносин, а саме: внесення певних корегувань щодо тлумачення сутності ринку в напрямку розширення цього поняття – від фізичного місця або механізму до відносин. Зокрема, Дзюбик С.Д. вважає, що "ринок – це відносини між людьми, які проявляються через обмін, який функціонує на ґрунті законів товарного виробництва й обігу" [93, с. 5]. З точки зору Відяпіна В.І, ринок – це сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм і організацій та державою з приводу купівлі-продажу товарів і послуг у сфері обміну, а також механізм реалізації таких відносин відповідно до законів товарного виробництва і грошового обігу [223]. Отже, на думку зазначених фахівців, ринок виступає, насамперед, як "відносини між людьми" та "відносини між домашніми господарствами". З цієї точки зору визначення ринку, яке пропонує Коноплицький В.М. відзначається більшою ємністю, відповідно до якого ринок – це "економічна категорія товарного виробництва, пов’язана з системою економічних відносин, обумовлених способом матеріального виробництва" [153, с. 276]. У сучасній економічній літературі окремі фахівці поняття ринку розглядають як сферу обміну всередині країни та за її межами між іншими країнами, яка пов’язує між собою в єдину систему виробників і споживачів продукції. Однак на теперішній час, коли ринок обслуговує вже не тільки виробництво, це поняття виходить далеко за межі сфери обміну.