Основні критерії оцінки продовольчої безпеки держави та стратегічні напрями підвищення їх рівня

Основні критерії оцінки продовольчої безпеки держави та стратегічні напрями підвищення їх рівня Продовольча безпека держави розглядається як її здатність гарантувати задоволення потреб у продовольстві на рівні, необхідному для нормальної життєдіяльності населення [241, с. 43]. Забезпечення продовольчої безпеки нації на сучасному етапі повинно розглядатися не тільки в якості стратегічної мети розвитку вітчизняного продовольчого ринку, але й як основа суверенітету, економічної безпеки, соціальної стійкості держави, як серйозний важіль її незалежності в міжнародних відносинах та геополітичній стратегії. Основою ринку продовольства, що в основному формує продовольчу безпеку держави, є виробництво сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів вітчизняними товаровиробниками. Відповідно до Проекту "Державної програми соціально-економічного розвитку села на період до 2015 р." продовольча безпека держави передбачає захищеність життєво-важливих інтересів громадян, за якої держава гарантує фізичну і економічну доступність до життєво важливих якісних та безпечних продуктів харчування згідно з науково обґрунтованими наборами, підтримує стабільність продовольчого забезпечення населення та забезпечує продовольчу незалежність держави [262]. Стратегічною метою розвитку вітчизняного продовольчого ринку, згідно зазначеної програми, є: • гарантування продовольчої безпеки держави; • досягнення рівня споживання продовольства до науково обґрунтованих норм; • забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів на зовнішньому і внутрішньому ринках. Відповідно до поставленої мети стратегічним завданням щодо вирішення проблеми продовольчої безпеки є забезпечення доступності й достатності продовольчого споживання всім верствам населення переважно за рахунок вітчизняного агропродовольчого виробництва. Вирішення проблеми забезпечення населення продовольством залежить як від задоволення фізіологічних потреб у харчових продуктах різних груп населення, так і від рівня їх платоспроможності. Економічна ситуація, що склалася в країні протягом останніх років, зумовила й зміну в структурі витрат населення. Проте зменшення споживання продуктів харчування призводить до непрогнозованих наслідків, погіршується демографічна ситуація в країні, стан здоров'я населення, збільшується смертність, скорочується народжуваність. Погіршення якості життя призводить до вимушених дій споживачів у заміщенні якісних, але відносно дорогих товарів, на більш дешеві, що яскраво відслідковується на прикладі споживання продуктів харчування населенням України протягом зазначеного періоду.