Теоретичні засади концепції бар’єрів входу на ринок промислових підприємств

Теоретичні засади концепції бар’єрів входу на ринок промислових підприємств Важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою її господарського механізму є конкуренція. Дія конкуренції, як об’єктивного економічного закону розвиненого товарного виробництва, є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, впровадження форм і систем заробітної плати, нових форм організації виробництва та ін. Дана обставина часто спонукає фірми, які вже закріпилися на ринку, проводити політику направлену на обмеження конкуренції, сприяючи тим самим розвитку монопольних тенденцій на ринку. Така політика призводить до створення ринкових бар’єрів та зміни ринкової структури у цілому. Важливо визначити тип ринкової структури, за якої у новоутворених підприємств виникає необхідність долати вхідні перепони, загострюючи тим самим конкурентну боротьбу в галузі. На даному етапі дисертаційного дослідження доцільним є визначити природу ринкових бар’єрів породжених монопольним становищем суб’єктів господарювання, місце вхідних бар’єрів в системі поглядів, що представляють різні концепції конкуренції в ході її еволюції. Визначення поняття «економічна конкуренція» надано в Законі України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р., згідно з яким економічна конкуренція (конкуренція) — це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку [1]. Етимологічно термін «конкуренція» походить від латинського «conkurerere» - зіштовхуюсь [2, с. 818]. Водночас в економічній та юридичній літературі єдиного визначення поняття «конкуренція» не існує. Сучасні уявлення про конкуренцію є різними. Так, Р. А. Фатхутдінов визначає конкуренцію як процес управління своїми конкурентними перевагами для одержання перемог чи досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об’єктивних чи суб’єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах [3, с. 222]. За Г. Л. Алоєвим, конкуренція – це суперництво на якому-небудь терні між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими у досягненні однієї і тієї ж мети [4, с. 13]. Таким, що визначає поведінку ринкових конкурентів з маркетинговою орієнтацією, є визначення, за яким конкуренція – це суперництво підприємств на ринку, яке спрямоване на оволодіння увагою потенційних споживачів. Ф. Хайєк розглядав конкуренцію як «процедуру відкриття», так як фірми можуть обирати безліч стратегій, але тільки конкуренція підтверджує – яка з них ефективна, а яка збиткова [5; 6]. За Й. Шумпетером [7, с. 58], конкуренція визначається як суперництво старого з новим, оскільки, на думку автора, саме конкуренція витісняє з ринку підприємців, які використовують застарілі технології, за умови ефективної політики новаторів.