Оцінювання діяльності працівників – основа системи стимулювання

Оцінювання діяльності працівників – основа системи стимулювання Організації періодично оцінюють діяльність своїх працівників, їх навички, особистісні і професійні якості з метою підвищення ефективності їх роботи та визначення потреб у професійному розвитку. Результати оцінювання дозволяють приймати обґрунтовані рішення про винагороду, просування, звільнення або розвиток працівника. Сучасна наука до останнього часу повністю не вирішила питання організації системи оцінювання та формування оплати праці на будівельному підприємстві. Актуальність даної проблеми підтверджує ситуація, що склалася на будівельних підприємствах. Як показує практика, сьогодні активно використовують лише окремі елементи системи внутрішньовиробничих економічних відносин. Питання економіки праці та управління персоналу досліджують К. Котел [1], Б. Райзберг [2], Л. Пекарський [2], О. Дейнеко [3], Д. Богиня [4], О. Грішнова [4, 5], Б. Мільнер [6], В. Торкатюк [7-9], А. Колот [10-13], А. Моденов [14], О. Крушельницька [15], Д. Мельничук [15], Н. Волгін [16-24] та ін. [25-64]. Науковим вирішенням проблем оцінювання діяльності працівників займаються В. Пасічний [65, 66], І. Бізюкова [67], В. Курочин [68], А. Вязигін [69], Н. Ольве [70], Ж. Рой [70], М. Ветер [70], А.М. Тищенко [71], О.С. Головко [71] та ін. Також основні положення оцінювання працівників будівельної галузі закріплені в галузевій угоді між Українською державною будівельною корпорацією «Укрбуд» та Профспілкою працівників будівництва і промисловості будівельнихматеріалів України на 2006-2008 роки та в положенні щодо реформування ціноутворення та взаємовідносин у будівництві [72, 73]. Аспекти організації праці стали основою наукових досліджень таких науковців, як І. Завадський [74], А. Маршал [75], Г. Щокин [76], З. Румянцева [77], Л. Лукичьова [78], Н. Брюховецька [79] та ін. [80-87]. Організація внутрішньовиробничих економічних відносин (організація оцінювання та стимулювання праці) належить до розряду ключових задач, від вирішення яких залежить виживання і розвиток вітчизняних підприємств. На думку Б.О. Райзберга і Л.С. Пекарського [2], концепція створення цілісної системи управління повинна бути цілеспрямованою, системною, поетапною, мати функціональну спрямованість, ґрунтуватися на розвитку творчої ініціативи, поліпшенні кадрової роботи, перебудові економічного мислення.