Матеріальна відповідальність як форма стимулювання працівників

Матеріальна відповідальність як форма стимулювання працівників За правилами трудового законодавства матеріальну відповідальність можуть нести всі працівники, тобто всі особи, що беруть участь у трудових відносинах з підприємством, організацією й установою незалежно від їх організаційно-правової форми. Робітники та службовці, винні в заподіянні підприємству, установі, організації збитку, несуть матеріальну відповідальність тільки при наявності прямого дійсного збитку. Матеріальна відповідальність, як правило, обмежується визначеною частиною заробітку робітника чи службовця і не повинна перевищувати повного розміру заподіяного збитку, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Не допускається покладання на працівника матеріальної відповідальності за збиток, що виник у результаті нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутку і за шкоду, заподіяну працівником, що знаходився у стані крайньої необхідності. Відшкодування збитку здійснюється незалежно від залучення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльності), якими заподіяний збиток підприємству, установі, організації. Адміністрація підприємства, установи, організації зобов'язана створити робітникам та службовцям умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повної схоронності довіреного їм майна. Робітники та службовці зобов'язані дбайливо відноситися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання збитку. Існують два види матеріальної відповідальності - обмежена і повна. Обмежена матеріальна відповідальність характеризується тим, що вона настає в заздалегідь установлених межах - у розмірі прямого дійсного збитку, не перевищуючий середній місячний заробіток (за винятком випадків, коли законом встановлений інший вид межі відповідальності). Сума збитку, що перевищує цю межу, стягненню не підлягає. Якщо межа матеріальної відповідальності була визначена умовами трудового контракту, укладеного з працівником, то матеріальна відповідальність покладається на такого працівника відповідно до умов контракту. Документальне оформлення матеріальної відповідальності здійснюється за допомогою договора про матеріальну відповідальність. Договір про матеріальну відповідальність - договір між працівником і підприємством про те, що цей працівник несе матеріальну відповідальність за доручене йому адміністрацією підприємства майно. У сучасних умовах господарювання виникає проблема залучення до матеріальної відповідальності за збиток, що виник у результаті розголошення працівником довіреної йому комерційної таємниці. Під комерційною таємницею підприємства мають на увазі інформацію, зв'язану з виробництвом, керуванням фінансами й іншою діяльністю підприємства, технологічну інформацію, розголошення якої може принести збиток підприємству [195]. Склад і обсяг інформації, що є комерційною таємницею, порядок її захисту визначаються керівником підприємства [195]. Постановою КМУ "Про перелік інформації, що не є комерційною таємницею" [196] установлені документи, що не мають комерційної таємниці. З метою документального оформлення відповідальності за розголошення комерційної таємниці підприємства працівником підписується Зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці.