Методика визначення впливу собівартості продукції на асортиментну політику підприємств хлібопекарської промисловості

Методика визначення впливу собівартості продукції на асортиментну політику підприємств хлібопекарської промисловості Розкриваючи питання місця і ролі облікової інформації в системі прийняття управлінських рішень, необхідно окрему увагу приділити аналізу асортименту на підприємствах, які виробляють і реалізують декілька видів продукції, оскільки із збільшенням асортименту продукції зростає й кількість варіантів можливих рішень, які можуть приймати менеджери з метою просування продукції на ринок і поліпшення фінансового становища фірми [106, с. 103]. Підприємства хлібопекарської промисловості належать до багатономенклатурних: загальний асортимент складає понад 700 асортиментних позицій. За нових ринкових умов господарювання всі підприємства здобули повну оперативну самостійність у виборі того, яку і скільки випускати продукції, з ким співпрацювати, кому продавати свої вироби, як організовувати і планувати всі виробничі процеси. Зрозуміло, що цю свободу дій спрямовано передусім на врахування кон’юнктури ринку, його потреб і вимог. Правильно обрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки. Тому виробничу діяльність хлібопеакарського підприємства жорстко зумовлено загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення. Від того, яку продукцію і в яких обсягах виробляє суб’єкт господарювання, залежать його кінцеві результати діяльності, становище на ринку, конкурентноздатність. При складанні короткострокової виробничої програми встановлюється кількість і номенклатура хлібопекарської продукції, для цього необхідно знати вузькі місця виробництва й збуту: - недостатній попит на певні види продукції; - устаткування, потужність якого нижча, ніж в інших видах устаткування; - дефіцитні матеріали; - дефіцитні робочі руки тощо [202, с. 281]. Зрозуміло, що всі ці моменти є елементами собівартості продукції. Між обсягом виробництва і собівартістю продукції існує певний зв’язок. Кожен раз, коли обсяг виробництва подвоюється, витрати на створення одиниці продукції зменшують на 20 % (зменшується собівартість продукції) [186, с. 80]. Слід зазначити, що пропонувати хлібопекарським підприємствам постійно збільшувати обсяги виробництва – це утопічна пропозиція, яка не завжди спрацьовує, оскільки автоматично виникає паралельне питання: для кого або кому будемо продавати. Зменшення попиту на весь асортимент продукції харчових підприємств взагалі та на хліб і хлібобулочні вироби зокрема, наприклад, порівняно з 90-ми роками пояснюється дією кількох факторів, але всі вони носять соціально-економічний характер: - зменшення чисельності населення. Це першочергова причина скорочення обсягів реалізації продукції, а оскільки збільшення не передбачається, то і потенційних покупців теж; - збільшення цін на продукцію; - підвищення загальної культури населення, зміна їх ціннісної орієнтації та поглядів на стан свого здоров’я, зовнішнього вигляду. Саме продуктивна виробнича діяльність хлібопекарських підприємств в умовах ринкового середовища визначається параметрами виробництва і продажу хліба та хлібобулочних виробів з метою отримання прибутку. Завдання виробничої діяльності передбачають максимально можливий обсяг виробництва і продажу продукції заданого асортименту, потрібної якості у визначені терміни при найкращому використанні виробничого потенціалу, сприятливих умов зовнішнього економічного середовища, досягнень науки і техніки для стійкого насичення ринку конкурентоспроможною продукцією та досягнення високих фінансових результатів. Цей комплекс завдань ще називають виробничою програмою підприємства.