Сутність і зміст мистецтвознавчого краєзнавства в контексті громадянської соціалізації майбутніх учителів

Сутність і зміст мистецтвознавчого краєзнавства в контексті громадянської соціалізації майбутніх учителів На сучасному етапі духовного відродження незалежної України невід’ємною складовою процесу громадянської соціалізації майбутніх учителів є краєзнавство, спрямоване на формування в молоді громадянськості, патріотизму, відповідальності за збереження історико-культурного надбання свого народу. Краєзнавча освіта та виховання як один з найважливіших засобів створення культуротворчого середовища в навчально-виховному процесі педагогічного ВНЗ сприяє формуванню особистісних якостей та ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців, задовольняє потреби в самопізнанні та самореалізації, поліпшує процес громадянської соціалізації учителів, які прийдуть завтра до школи. Відоме з давніх часів, краєзнавство широко й по-різному тлумачиться в педагогічній науці. Більшість науковців визначає краєзнавство як принцип навчання та виховання (О.Барков, І.Гревс, А.Даринський, А.Дзенс-Литовський, Я.Жупанський, П.Іванов, В.Кондаков, М.Костриця, М.Крачило, В.Круль, І.Матрусов, М.Мілонов, І.Прус, К.Строєв, М.Янко, А.Ярошевський). Низка дослідників розглядає краєзнавство як дидактичну категорію (І.Безкоровайний, М.Откаленко. М.Скаткін, М.Роговін). Краєзнавство трактують і як метод навчання (І.Івков), усебічного пізнання та дослідження навколишньої дійсності (А.Большаков, А.Музиченко, Ф.Петров, А.Пінкевич), як важливий засіб формування культури підростаючого покоління (П.Іванов). Якісно новий підхід до тлумачення терміна „краєзнавство” знаходимо в публікаціях останніх років. У них „національне краєзнавство” розглядається як складова частина українознавства (П.Кононенко, О.Шаблій, Я.Мариняк, В.Обозний). Така значеннєва множинність у визначенні поняття свідчить про багатоманітність функцій краєзнавства й недостатню розробленість теоретичних основ. Ураховуючи відсутність єдиної думки у визначенні сутності краєзнавства, у нашій роботі в якості базового будемо використовувати визначення краєзнавства сучасним українським дослідником В.Обозним: „Українське краєзнавство є інтегрованим науково-освітнім напрямом, який спрямований на пізнання історико-географічних країв з метою їх культурно-духовного відродження й пошуку шляхів перспективного соціально-економічного розвитку на основі врахування історично закладених передумов розвитку” [177, 7]. У дослідженнях В.Обозного пропонується також визначення краєзнавчої освіти взагалі. Ураховуючи напрацювання вчених (Ф.Заставного, Я.Жупанського, В.Круля, М.Костриці, О.Маринича, Я.Мариняка, С.Русової, В.Сухомлинського, С.Рудницького, К.Ушинського, П.Чубинського та ін.), В.Обозний трактує краєзнавчу освіту як „процес і результат цілеспрямованого формування особистості на основі засвоєння досвіду й традицій регіональної культури” [177, 82]. У змісті сучасної освіти й виховання, на жаль, недостатньо використовуються освітні та виховні можливості краєзнавства. Але наявність у педагогічній літературі дискусійних матеріалів, присвячених проблемам краєзнавчої освіти, свідчить про підвищення останніми роками інтересу до педагогічного краєзнавства взагалі та підняття його на якісно новий рівень. І це не випадково.