Сутність трансформації та ідентифікація сучасної системи бухгалтерського обліку в Україні

Сутність трансформації та ідентифікація сучасної системи бухгалтерського обліку в Україні Після проголошення незалежності України у серпні 1991 року постало завдання створити власну законодавчу базу, зокрема у сфері бухгалтерського обліку. З урахуванням необхідності інтеграції України у світову економіку Указом Президента України від 23 травня 1992 року «Про перехід України до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку і статистики» було покладено початок реформування в галузі бухгалтерського обліку. Поряд з тим, хоч упродовж 1991-1998 років бухгалтерська звітність вітчизняних підприємств зазнала суттєвих структурних змін, вона не відповідала вимогам міжнародних стандартів за рядом важливих параметрів, що їх, узагальнюючи, можна поділити на три групи: склад звітності, структура і зміст звітів, оцінка статей звітності. Відмінності у складі річної звітності були зумовлені, передусім, тим, що Звіт про рух грошових коштів і Звіт про зміни у власному капіталі не були обов’язковими в Україні. Інформація, наведена в довідці до Балансу та в розділі І форми № 3, була неадекватною змістові звітів про рух грошових коштів і про зміни у власному капіталі, передбачених МСБО. У свою чергу, звіт про фінансово-майновий стан і пояснювальна записка до річного звіту вітчизняних підприємств лише деякою мірою виконували функцію приміток до фінансових звітів, оскільки не охоплювали всю інформацію (числову та описову), розкриття якої є обов’язковим згідно з МСБО. До того ж в Україні не вимагалась консолідована фінансова (бухгалтерська) звітність щодо операцій материнського підприємства та його дочірніх підприємств. Суттєвими також були відмінності між структурою і змістом балансу, звіту про фінансові результати вітчизняних підприємств та балансом і звітом про прибутки та збитки за МСБО. По-перше, в балансі вітчизняних підприємств усі кошти відносились до оборотних активів, до яких не належать кошти, обмежені для використання в поточній діяльності. По-друге, більша частина інших активів та зобов’язань у балансі вітчизняних підприємств поділялись на коротко- та довгострокові, виходячи лише з терміну реалізації (споживання) або погашення їх. Між тим, такий підхід слід застосовувати лише до активів, які не є частиною операційного циклу підприємства (наприклад, дебіторська заборгованість, не пов’язана з реалізацією продукції, запаси, призначені для проведення соціально-культурних заходів, тощо). Активи і зобов’язання, які є частиною операційного циклу (дебіторська заборгованість покупців, кредиторська заборгованість постачальникам, сировина, незавершене основне виробництво тощо), вважаються короткостроковими (оборотними, поточними), навіть якщо термін реалізації (споживання) або погашення їх перевищує один рік. По-третє, навіть цей формальний підхід не застосовувався в Україні послідовно. Наприклад, підприємства з тривалим (понад один рік) операційним циклом відображали дебіторську заборгованість (у разі поетапної оплати) в балансі у складі незавершеного виробництва (сальдо рахунку 36 «Виконані етапи по незавершених роботах»). Усі витрати майбутніх періодів відображалися в балансі як оборотні активи. Ще одним прикладом непослідовності є дебіторська (кредиторська) заборгованість за продані (придбані) основні засоби. Вона підлягала відображенню у складі позаоборотних активів (довгострокових пасивів), навіть якщо термін її погашення становив 1-2 місяці. По-четверте, не всі фінансові вкладення, включені до складу короткострокових у балансі вітчизняних підприємств, визнаються такими. Поточними (короткостроковими, оборотними) є лише ті короткострокові фінансові вкладення, що легко можуть бути перетворені на кошти. По-п’яте, у складі капіталу та фондів наводились статті, що є зобов’язаннями, а саме: «Спеціальні фонди і цільове фінансування»; «Доходи майбутніх періодів»; «Резерви наступних витрат і платежів». У звіті про фінансові результати не були чітко виділені статті, пов’язані із звичайною діяльністю, та надзвичайні статті. У формі № 2 фінансові результати від надзвичайних ситуацій було включено до статті «Інші позареалізаційні доходи і витрати», а вони мали бути подані окремою статтею після визначення чистого результату від звичайної діяльності.