Використання кредитних деривативів як перспективний спосіб управління кредитним портфелем банку

Використання кредитних деривативів як перспективний спосіб управління кредитним портфелем банку У якості одного із перспективних напрямів удосконалення механізму управління кредитним портфелем комерційного банку може бути розглянуто використання похідних цінних паперів – деривативів. Упродовж багатьох років комерційними банками у нашій країні застосовуються переважно традиційні способи захисту від кредитного ризику: застава, страхування, гарантії, поручительства. Усі ці механізми знижують кредитний ризик на основі взаємної домовленості між учасниками кредитного процесу, але вони недостатньо гнучкі. Дуже важливо, що ці механізми не дозволяють відокремити кредитний ризик від самого активу, який лежить в його основі і який можна було б перерозподілити між широким колом фінансових інститутів та інвесторів. У той же час нестабільність на світових фінансових ринках, збільшення числа і масштабності корпоративних банкрутств, посилення впливу міграції спекулятивного капіталу на внутрішню фінансову стабільність в Україні в світлі вступу до СОТ, незавершеність ринкових інституційних перетворень в економіці нашої країни, перманентна загроза зростання темпів інфляції зумовлюють об’єктивну потребу у пошуку більш ефективних способів управління кредитними портфелями банків задля забезпечення максимальної ефективності страхування кредитних ризиків. У пошуку найбільш оптимальних прийомів і способів управління банківськими кредитними портфелями задля мінімізації кредитного ризику для вітчизняної банківської практики представлятиме, на нашу думку, значний інтерес оцінка перспектив використання похідних фінансових інструментів і можливостей застосування їх технології з точки зору реалій банківської системи України. Адже кредитні деривативи як похідні цінні папери нового покоління, що почали активно використовуватись лише з 90-х років минулого століття, володіють більш гнучкою структурою і спроможні покривати складніші ринкові ризики, вирішуючи ширше коло задач – від тактичної мінімізації цінових ризиків – до стратегічного управління ризиком усього банківського портфеля. Ось чому останніми роками на світових фінансових ринках нарівні із сек’юритизацією активів набувають усе більшого розвитку кредитні деривативи як новітній інструмент управління кредитним ризиком. Вони були розроблені спеціально для того, щоб банківські установи змогли контролювати величину кредитного ризику, відокремлюючи його від активів, і передавати його стороннім інвесторам, не порушуючи взаємин банку із позичальником. Відтак вивчення цього питання слід вважати особливо актуальним як з огляду на необхідність розуміння загальносвітових тенденцій розвитку кредитного ринку, так і з огляду оцінки можливостей використання новітніх інструментів управління кредитними портфелями банків і зниження кредитного ризику у вітчизняних умовах. Дане дослідження видається важливим з огляду на те, що набір можливих інструментів управління кредитним портфелем сильно обмежений низьким рівнем допустимого для банківської системи ризику в умовах нерозвиненості фінансових ринків, слабкого законодавчого захисту прав кредиторів, низькою якістю менеджменту, недостатньо ефективною системою управління ризиками і внутрішнього контролю в комерційних банках і, головне, недостатньою капіталізацією банківської системи. У цьому зв’язку особливої важливості набуває вибір оптимальних засобів управління кредитним портфелем банку з тим, щоб активізація кредитних операцій супроводжувалася створенням адекватної системи управління банківськими ризиками і контролю над ними.