Быстрый переход к готовым работам
|
Сучасні технології як інструмент управління ефективністю діяльності підприємстваСучасні технології як інструмент управління ефективністю діяльності підприємства Упровадження системи управління підприємством здійснюється за рахунок використання технології досягнення результатів, адже система управління – це засіб реалізації технології управління, це інструмент впливу на об'єкт з метою зміни його стану й характеристик [52]. За своєю суттю, будь-яка технологія управління підприємством є сукупністю методів, які спрямовані на перетворення ресурсів підприємства таких, як фінансовий капітал, сировина й матеріали, персонал, інформація у кінцевий результат діяльності – продукцію, роботу, послугу [14, с. 315], [53, с. 5]. Поняття “технологія” охоплює три групи технологій: технологія продукту, технологія процесів і технологія управління [54, с. 578]. До перших двох груп відносяться сукупність засобів, процесів обробки й переробки сировини, матеріалів, напівфабрикатів із метою розробки продукту та його виробництва [55]. Виробничі технології пов'язані безпосередньо із специфікою галузі й способами виробництва, проте ефективність їхнього застосування багато в чому залежить від якості функціонування управлінських технологій. Розвиток науково-технічного прогресу вплинув на формування інтелектуального капіталу як найбільш важливого фактору сучасного підприємства, що привело до уточнення поняття “технологія управління”. У сучасних ринкових умовах під технологією управління слід розуміти перетворення інформації про стан зовнішнього середовища й об'єкта управління з метою оцінки управлінських рішень, заснованих на досягненні мети підприємства [56 – 58]. За результатами дослідження технологій управління підприємствами визначено, що вдосконалення та поява нових технологій управління підприємством супроводжується збільшенням активності зовнішнього середовища, розширенням часового діапазону управління й чисельності бізнес-потоків таких, як фінансові, трудові, матеріальні, інформаційні й інтелектуальні, при чому на перший план виходять методи управління знаннями [59 – 62]. |
|