Теоретичні основи імміграційної політики

Теоретичні основи імміграційної політики Основу першої групи теорій становить економічна конкуренція між корінним населенням та іммігрантами. Теорії даного типу пояснюють політику імміграційного контролю через конкуренцію між етнічними групами навколо дефіцитного ресурсу, наприклад робочих місць, домівки, соціальних пільг [140]. Згідно з поглядами Ж. Моней, теорії економічних інтересів, розглядають імміграційну політику як результат вподобань економічних суб’єктів в межах приймаючого суспільства [174, р. 26]. Ці вподобання стосуються різного економічного впливу іммігрантів на групи у приймаючому суспільстві. Теорії класової політики або економічного егоїзму, як вважає Дж. Фетзер, вказують на можливу загрозу економічному добробутові корінного населення з боку іммігрантів [112, р. 15]. До групи економічних підходів до імміграційної політики відносяться марксистський підхід (так звані класові моделі) і плюралістичні моделі. Обидва підходи поділяють тезу про те, що попит на робочу силу з боку роботодавців, флуктуаційні явища в економіці й на ринку праці впливають на формування політики імміграційного контролю. Марксистський підхід, представниками якого є Ф. Бовенкерк [71], М. Кастельс [75], С. Кастл [76], Г. Козак [76], К. Маркс [165] та інші, виходить з того, що імміграційну політику держав формують економічні фактори та класовий політичний процес. Завдяки прив’язці до економічних відносин, класові моделі чітко виокремлюють об’єкти, інтереси яких відстоюють політичні діячі. У контексті економічної конкуренції, двома провідними групами інтересів є роботодавці та профспілки.