Інституційна складова трансформації імміграційної політики в країнах Західної Європи

Інституційна складова трансформації імміграційної політики в країнах Західної Європи За останні два десятиліття інституційна структура імміграційної політики країн Західної Європи зазнала істотних змін. Це стосується модифікації як організаційної системи, так і законодавчої бази з питань регулювання міграції. Про обмежувальний характер імміграційної політики свідчить і той факт, що починаючи з 1990-х років у країнах ЄС-15 було проведено понад дев’яносто реформ національної імміграційної політики [70, р. 634]. Більшість із них зводилися лише до перегляду певних положень. Сім із десяти реформ мають обмежувальний характер (посилюються процедурні перешкоди щодо отримання візи, скорочується термін дії дозволу на роботу тощо). Під інституційними аспектами трансформації імміграційної політики країн Західної Європи ми розуміємо, у першу чергу, зміни в законодавстві цих країн, поділяючи позицію лауреата нобелівської премії представника нової інституційної економічної теорії Д. Норта про те, що саме формальні правила (конституції, закони, адміністративні акти) є головними складовими інституційної структури суспільства [185, р. 4]. До групи країн Західної Європи у даному випадку відносимо країни ЄС-15. Щоб зрозуміти механізм трансформації імміграційної політики в головних країнах імміграції варто проаналізувати зміни основних імміграційних законів, які стосуються громадян нових країн-членів ЄС та мігрантів із третіх країн.