Організаційно-правові засади формування коштів зарубіжних та українських пенсійних фондів

Організаційно-правові засади формування коштів зарубіжних та українських пенсійних фондів Зростання добробуту громадян у високорозвинутих країнах світу, що призвело до збільшення тривалості життя, порушило проблему пенсійного забезпечення. На сьогоднішній день пенсійні фонди оперують грошовими потоками такої величини, коли можна говорити, що кількість переходить у нову якість [76, с. 44]. Майже у всіх країнах світу існують системи пенсійного забезпечення. Проте в них є істотні відмінності, що зумовлені економічними умовами, політичною структурою, особливостями поділу відповідальності між державним і приватним секторами, а також історичними традиціями кожної із них. Тому немає універсального підходу до здійснення пенсійних реформ. Проте, на нашу думку, важливою особливістю кожної пенсійної системи зокрема є те, як саме відбувається формування пенсійних коштів: чи ресурси пенсійних фондів формуються за обов’язковим державним розподільчим або накопичувальним принципом, чи шляхом добровільної участі у пенсійних програмах, чи це є поєднання в певних пропорціях державного та приватного сектору, солідарної та накопичувальної складової, добровільної та обов’язкової участі і т. д. Для з’ясування багатьох аспектів цієї проблеми доцільно скористатись наступною класифікацією пенсійних систем країн світу, розробленою А. Якимівим (табл.1.3). Провівши аналіз даних таблиці 1.3, зауважимо, що у 221 країні світу є пенсійні системи, з яких 6 країн взагалі не мають організованої на державному рівні системи пенсійного забезпечення; майже у всіх країнах розмір пенсій визначається сплаченими пенсійними внесками за період трудової діяльності, у 30 країнах є накопичувальні пенсійні системи. У 139 – діють системи солідарного типу, до якого також відноситься пенсійна система України [144, с. 98].