Місце лісівництва у сталому розвитку національної економіки

Місце лісівництва у сталому розвитку національної економіки Місце лісівництва у сталому розвитку національної економіки визначено нами в роботі [179]. У сталому розвитку Землі належне місце займає проблема використання природних ресурсів, охорони повітряного простору, земель, вод, біорізноманіття, лісу. „Під лісом необхідно розуміти сукупність землі, рослин, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, серед яких домінує деревна рослинність. Всі компоненти лісу біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на довкілля” [290, с.15]. При цьому ліс – це система, яка самовідновлюється і саморегулюється, здатна забезпечувати екологічну рівновагу в біосфері. Ліс є найпотужнішим чинником, який стабілізує на певному рівні структурно-функціональну організацію природних систем, посилює їх стійкість до різного роду антропогенних навантажень. Приймаючи безпосередню участь у регулюванні водного режиму, клімату і захисті ґрунтів від ерозії, ліси ще й є домівкою для рослин і тварин, джерелом будівельної, енергетичної, лікарської і технічної сировини, духовного натхнення і здоров’я людей. Ліс – це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для потреб суспільства в лісових ресурсах [254]. Людству потрібно оптимізувати еколого-економічні та соціальні функції лісів[64]. При цьому пріоритетним є екологічний аспект[302, с.14-17]. І, в першу чергу, все це стосується України. Будучи могутнім фактором природи, ліс має вплив на клімат, ґрунти, поверхневі стоки. Він продукує органічну масу та виконує при цьому ряд таких функцій, як накопичення сонячної енергії, виробіток кисню, сприяння затриманню вологи на полях, стимулювання рівня води в річках, фільтрація води, попередження повеней. Ліс є настільки складним і потужним рослинним угрупуванням, що зумовлює гідрологічний і кліматичний режим місцевості, ґрунтоутворення, флору і фауну. Під його впливом каламутність води зменшується на 60-90%. Зниження замуленості водойм зменшує винос агрохімікатів. Лісові смуги шириною 10 м поглинають 45-55% розчиненого у воді аміачного азоту, 73-93% фосфору, 2,8-4,7% нітратного азоту. При цьому значно поліпшуються бактеріологічні властивості води, зменшується кількість бактерій у воді (більше ніж у 20 разів) [42, с.31,383]. Оберігаючи землю, ліс приносить велику користь людині як найкращий санітар атмосфери, продуцент чистого повітря. Чисте лісове повітря за активними формами кисню забезпечує високу працездатность людини, її довголіття. Перебування в лісі викликає активність дихальних ферментів, підвищує вміст кисню в крові, сприяє позитивному збільшенню біострумів мозку людини, що поліпшує загальне самопочуття[див.42, с.384]. Ліси створюють особливий мікроклімат як в середині, так і навколо. При цьому вони зменшують силу вітру, який суттєво впливає на температурний і водний режими. На розташованих біля лісу полях сніговий покрив рівномірно розподіляється, не допускається глибокого промерзання ґрунту, а збільшується його водопроникність і зменшується поверхневий сток [див.42,с.386].