Методологія формування галузевої системи екологічного менеджменту

Методологія формування галузевої системи екологічного менеджменту Основи методології формування галузевої системи екологічного менеджменту відображені нами в роботах [161,164,166,див.170,173,див.174, див.182]. На сучасному етапі розвитку функції екологічного управління все більше зосереджуються на територіальному рівні [329]. Підприємство і територія є основними ланками реалізації державної екологічної політики в Україні. Від них безпосередньо залежать темпи здійснення природоохоронних заходів. Тому формування ефективних механізмів управління якістю оточуючого природного середовища на цих двох рівнях є одним з основних завдань, на розв’язання якого повинні бути направлені зусилля державних і місцевих органів влади [299]. Тому не можна не погодитись з підходом у роботі [185], коли екологічний менеджмент розглядається як складова системи територіального управління. Це повністю кореспондується з підходом Галушкіної Т.П. [див.39,с.7-18] з обґрунтування необхідності впровадження поняття регіонального екоменеджмету, який повинен охоплювати як регіональний, так і місцевий рівні територіального розподілу суспільних інтересів з охорони природи. Щодо цього, то важливим є аналізування передумов формування регіональної системи екологічного менеджменту, яка повинна забезпечити еколого- безпечний, сталий розвиток регіонів України. Екологічне управління на всіх рівнях передбачає прийняття рішень у різноманітних складних ситуаціях. Тому треба використовувати спеціальну теорію прийняття рішень на базі досягнень кібернетики і математики, тобто застосовувати системний, кібернетичний підхід до проблеми. Системний підхід – це поняття, яке підкреслює значення комплексності, широти охоплення та чіткості організації у дослідженні, проектуванні й плануванні. Системний підхід пов’язують з розвитком напрямів побудови і вивчення формальних і абстрактних систем та загальною теорією систем [6]. Широко застосовують визначення системи як сукупності елементів, що знаходяться у взаємодії. Але, на наш погляд, для управління екологією такого визначення недостатньо. В кібернетиці є більш адекватне визначення системи як множини, на якій реалізується наперед задане відношення R з фіксованими властивостями Р. Системи класифікують за характером властивостей Р і R [326]. При дослідженні, проектуванні й плануванні реальних систем системний підхід наголошує на недостатності, а часто й хибності чисто локальних рішень, одержаних на базі невеликої кількості суттєвих факторів, підкреслюючи необхідність, передусім, враховувати соціально-економічні, екологічні та інші фактори. Системний підхід, базуючись на діалектичному законі взаємозв’язку й взаємообумовленості явищ у світі й суспільстві, вимагає відслідковувати якнайбільшу кількість зв’язків, щоб не загубити дійсно суттєві зв’язки і фактори та оцінити їхню ефективність[див.326].