Склад, структура та організаційні засади державного сектора в економіці України

Склад, структура та організаційні засади державного сектора в економіці України Ринкова трансформація економіки України вимагає докорінних змін у формуванні нової моделі національної економіки, невід'ємною складовою якої виступає функціонування та реформування державного сектора економіки. На початковому етапі незалежності України, формування державного сектора відзначалося відсутністю науково-обґрунтованої концепції реформ та непослідовністю заходів щодо її впровадження. Це призвело, до затяжної трансформаційної кризи та неефективності функціонування державного сектора. Незважаючи на незначну макроекономічну стабілізацію, яка намітилась в останні роки, очевидним є те, що, багато проблем розвитку і подальшого формування соціально ринкових відносин економіки України досі не набули достатнього теоретичного вивчення та практичного вирішення. Звідси цілком очевидна необхідність подальшого дослідження, оскільки без наукового аналізу теоретичних та практичних проблем продовження реформування державного сектора, підвищення його ефективності та відродження на цій основі сталого економічного зростання української економіки неможливе. На сьогодні, категорії “ринкова економіка”, “національне ринкове господарство” можна сприймати як тотожні, взаємозамінні лише на стадії вищої наукової абстракції. Для практичних цілей необхідно відшукувати теоретичні нюанси, що дозволять певним чином відтінити зазначені явища. Скажімо, “ринкову економіку” у найбільш абстрактному сприйнятті можна тлумачити як певне середовище (“атмосферу”), у рамках якої відтворюється складний симбіоз явищ та процесів, підпорядкованих об¢єктивним закономірностям, принципам та правилам, апробованим та визнаним упродовж тривалого цивілізаційного розвитку. Водночас “національне ринкове господарство” проявляється на більш практичному рівні, і його за складом та структурою можна сприймати (а затим і теоретично ретранслювати) як систему масового товарного виробництва, обміну, розподілу та споживання. Водночас найбільш чітким критерієм, що виокремлює зазначені вище категорії, є "державний сектор економіки". Звичайно, що на цьому рівні економічна роль держави мала б бути найбільш вагомою і відчутною. Як відомо, становлення державного сектора в країнах Заходу відбувалось еволюційним шляхом протягом багатьох століть. В Україні, державний сектор частково припинив виконувати свої природні функції. В період реформ, державні підприємства звинувачувались в усіх недоліках планової економіки(нездатність до НТП, низька якість праці) і подавались як негативне явище, хоча насправді, лише завдяки державним підприємствам СРСР за короткий проміжок часу досяг економічного піднесення і став ІІ світовою наддержавою. Державний сектор не тільки компенсує “провали” ринку, але й намагається більш-менш ефективно виконувати свої функції.