Методологічні підходи до управління капіталом акціонерних товариств

Методологічні підходи до управління капіталом акціонерних товариств Пріоритетною концепцією в сучасному фінансовому менеджменті є теорія максимізації вартості доходів власників корпоративних прав підприємства (Shareholder-Value-Konzept=SVK), яка започаткована американським економістом А. Раппопортом у 80-х роках минулого сторіччя [168, с.54]. Відповідно критерієм прийняття управлінських рішень в фінансово-інвестиційній діяльності акціонерних товариств виступає максимізація капіталу власників. Метою управління капіталом акціонерного товариства є отримання максимального прибутку на акціонерний капітал та зростання ринкової вартості підприємства, що передбачає оптимальне поєднання власного та залученого капіталу. Методологічною основою фінансового управління формуванням і використанням капіталу виступає концепція вартості грошей в часовому інтервалі, теорія вартості, структури капіталу та ринкової вартості підприємства. Суть концепції вартості грошей полягає в дисконтуванні (або нарощуванні) капіталу. Причому ставка доходності капіталу прямо пропорційно пов’язана з ризиком. Провідною ідеєю цієї теорії є те, що вкладений капітал з часом повинен примножити свою вартість, для чого підприємство повинно забезпечити необхідну норму доходності. На цій концепції ґрунтується теорія вартості (або ціни) капіталу, яка є провідною в фінансовому менеджменті. Суть її полягає в тому, що для залучення капіталу з будь-якого джерела потрібно понести певні витрати. Зокрема, ціна банківського кредиту визначається ставкою позикового процента, використання акціонерного капіталу передбачає виплату дивідендів, власникам облігацій виплачується доход у вигляді купона, ціна нерозподіленого прибутку визначається на основі ціни альтернативних вкладень капіталу. Ціна капіталу виконує дві функції: з позицій інвестора вона виступає нормою доходності вкладеного капіталу, з позицій підприємства – нормою рентабельності інвестованого капіталу, яка дозволяє прийняти вірне рішення щодо доцільності його залучення. Більшість науковців трактують вартість капіталу як ціну (Cost of Capital – CC), яку платить підприємство за його залучення з різних джерел, що дає можливість здійснити оцінку альтернативного фінансування на основі співставлення витрат. Визначається вартість капіталу як відношення річних витрат по обслуговуванню своєї заборгованості на його використання до обсягу залученого капіталу, виражене в відсотках [75, с.609]. Нікбахт Е. та Гроппеллі А. розглядають вартість капіталу з точки зору інвестора як доход, який платить йому підприємство, щоб спонукати купувати його акції та облігації. З точки зору менеджера вартість капіталу –це необхідна ставка доходу, яка покриває витрати на залучення капіталу. Ця ставка виступає вимірником прибутковості різних інвестицій. Тобто вартість капіталу ототожнюється ними із ставкою дисконту [119, с.142-143]. Слушною є думка Кірейцева Г. Г., що «…вартість капіталу визначається ринком і практично не контролюється власниками або менеджерами підприємства. Ринок визначає необхідну ставку доходу і розмір премії, яку вимагає інвестор в обмін на прийняття різних ризиків» [180, с.219]. Тому менеджер, використовуючи показник ціни капіталу, може прийняти обґрунтоване управлінське рішення щодо формування структури капіталу. Бочаров В. та Леонт’єв В. розглядають вартість капіталу як «..оцінку прийняття альтернативних рішень» [30, с.205]. Економічна інтерпретація показника ціни капіталу, як зазначає В.Ковальов, полягає в тому, що «…він виступає індикатором доцільності залучення капіталу з тих чи інших джерел та нормою рентабельності інвестованого капіталу, яка визначає ринкову вартість підприємства» [76, с.228–229]. Вартість капіталу, за визначенням В. Хорна та М. Ваховича, виступає «…середньозваженою вартостей різних компонентів фінансування підприємства» [40, с.528]. Як бачимо, одні автори вкладають в це поняття вартість окремих складових капіталу, інші – загальну вартість капіталу підприємства, що, з нашої точки зору потребує уточнення. Коли йде мова про оцінку складових капіталу, доречніше вживати поняття «ціна», а при визначенні середньозваженої вартості складових капіталу – термін «вартість капіталу підприємства». Ціна виступає витратами по обслуговуванню вартості окремих структурних частин власного та залученого капіталу і орієнтиром формування структури капіталу підприємства. Сума цін окремих елементів капіталу, зважених на їх частку в загальній структурі, дозволяє визначити показник вартості капіталу підприємства. Вважаємо за доцільне розмежувати зміст поняття ціни капіталу з позицій акціонера розглядати її як мінімальну норму прибутку на капітал з врахуванням інфляції, а з позицій позичальника – як витрати, пов’язані із його залученням.