Діяльність кримінально-виконавчої інспекції на сучасному етапі

Діяльність кримінально-виконавчої інспекції на сучасному етапі Основні напрями сучасної політики в галузі адміністративного права України знайшли найповніше відображення в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Діяльність кримінально-виконавчої інспекції на сучасному етапі полягає в посиленні боротьби з особами, які скоюють адміністративні правопорушення під час перебування на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Для того щоб дати визначення діяльності кримінально-виконавчій інспекції на сучасному етапі, слід з’ясувати, чи є кримінально-виконавча інспекція суб’єктом адміністративного процесу. У червні 1991 р. Рада Міністрів УРСР затвердила Основні напрямки реформи кримінально-виконавчої системи Української РСР [36]. Цей нормативний акт був спрямований на «соціальну переорієнтацію вико-нання кримінальних покарань з урахуванням міжнародних актів про правалюдини» і передбачав «олюднення» пенітенціарної системи, забезпечення більш гуманного ставлення до засуджених [37]. У концепції розвитку системи МВС України від 24.04.96 р. було сказано, що завдання, функції, структура і чисельність апарату виконання покарань МВС – ГУМВС – УМВС визначаються відповідно до нових соціальних і економічних умов [38]. Верховна Рада України 26.12.02. р. прийняла поданий Кабінетом Міністрів України проект Закону України „Про Державну службу виконанн покарань” [39]. Обговорення законопроекту викликало дискусії, і тільки 23.06.05 p. Президент України підписав Закон України, який регламентує діяльністьсуб’єктів кримінально-виконавчої системи України, однак з іншою назвою – „Про Державну кримінально-виконавчу службу України” [40]. Ст.2 Закону сфокусована на принципах діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України. Як зазначає А.Х. Степанюк, принципи її діяльності – це сутнісна категорія, оскільки вони безпосередньо відображають квінтесенцію виконання покарання та є чітким, рельєфним відбитком особливостей діяльності адміністрації органів та установ виконання покарань [1]. Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до Закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції. До її складу входять: центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом; його територіальні органи управління; кримінально-виконавча інспекція; установи виконання покарань; слідчі ізолятори; воєнізовані формування; навчальні заклади; заклади охорони здоров’я; підприємства установ виконання покарань. Кримінально-виконавча інспекція – орган, який виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадських робіт; виправних робіт; здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років [40]. Основні функції управління кримінально-виконавчої інспекції Депар-таменту такі: організація та координація діяльності підрозділів кримінально-виконавчої інспекції щодо виконання кримінальних покарань у виді позбавлення права обіймати пев¬ні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт виправних робіт; забезпечення здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; звільнених від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років; звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жі¬нок, які мають дітей віком до трьох років; неповноліт¬ніх, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі; організація направлення засуджених до покарання у виді обмеження волі, які на час винесення вироку не перебували під вартою, до виправних центрів; вивчення причин та умов, що сприяють вчиненню засудженими но¬вих злочинів, порушень громадського порядку, трудової дисципліни та вживання заходів щодо їх усунення; організація роботи щодо здійснення початкового розшуку осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, місце-знаходження яких невідоме; надання дозволу особам, засудженим до покарань, не пов’язаних з по¬збавленням волі, на виїзд за межі України на постійне місце проживання; контроль за дотриманням підпорядкованими підрозділами чинного за¬конодавства, а також виконанням вимог нормативно-правових актів Депа-ртаменту; розроблення рекомендацій щодо організації виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, застосування до осіб, засуджених до та¬ких покарань, заходів заохочення та стягнення, умовно-дострокового зві¬льнення; визначення основних напрямів діяльності підрозділів кримінально-виконавчої інспекції щодо захисту прав і свобод людини під час відбування кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі; удосконалення структури, організаційних основ, форм і методів діяльностіпідрозділів кримінально-виконавчої інспекції, узагальнення та впровадження в їх роботу досягнень науки і передового досвіду [41, с. 39–43]. Діяльність працівників органів виконання покарань не зводиться лише до виконання покарань. Це передусім багатовекторна творча нестереотипна діяльність, яку неможливо обмежувати виключно сферою виконання пока¬рань.