Теоретичні основи аналізу динамічної взаємозалежності інвестиційної діяльності і засобів управління

Теоретичні основи аналізу динамічної взаємозалежності інвестиційної діяльності і засобів управління Теоретичне вирішення питання управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств вимагає чіткого визначення категоріального апарату, виявлення взаємозв’язків ключових понять, які розкривають динамічну взаємозалежність інвестиційної діяльності і засобів управління. При вирішенні практичних питань управління інвестиційною діяльністю можливе використання таких підходів теорії менеджменту: - підхід школи наукового управління, адміністративного управління, людських відносин, кількісних методів; - процесний підхід, що розглядає управління як безперервну серію взаємопов’язаних рішень, які за думкою фахівців з менеджменту [216, с. 38] стосуються планування, організації, мотивації і контролю, необхідних для того, щоб сформувати та досягнути цілей організації; - системний підхід, що розглядає кожне підприємство як сукупність взаємопов’язаних елементів; - ситуаційний підхід, згідно з яким можливість застосування різних методів управління визначається ситуацією. Основою управління вважається “..... особливий вид інтелектуальної діяльності, що застосовує різноманітні засоби і методи впливу, пов’язані з ефективним функціонуванням підприємства” [135, с. 85]. Науковці приділяють велику увагу вивченню специфіки управління корпораціями. Так, за визначенням Ван Хорна, “корпорація – є безособистісним підприємством, яке створене за допомогою закону: воно може володіти майном і приймати на себе обов’язки” [62, с. 21]. С. Рос визначив корпорацію як бізнес, заснований як окрема юридична особа, яка складається з одного чи більше приватних чи юридичних осіб [264, с. 31]. Головною відмінністю корпорації від інших форм організації бізнесу є те, що корпорація існує незалежно від її власників. Існує багато підходів до визначення сутності корпоративного управління взагалі: з точки зору психології менеджменту, з точки зору теорії фірми, з точки зору фінансового менеджменту, з юридичної точки зору тощо [322, с 38]. Наприклад, з точки зору психології менеджменту корпоративне управління визначається як управління корпоративною культурою з набором традицій, установок, принципів поведінки та іншого. З юридичної точки зору корпоративне управління є загальною назвою юридичних концепцій і процедур, які лежать в основі створення і управління корпорацією, зокрема, щодо прав акціонерів. Цієї точки зору дотримуються і інші фахівці, які вважають, що корпоративне управління можна розглядати як управління корпоративними правами, скільки воно стосується усіх їх власників, а ними є значна частина людей у світі. Головною метою такого управління є отримання частини прибутку, яку називають дивідендом, а його суттєвою особливістю – відокремлення функцій управління від власності [272, с. 14; 142, с. 57]. Подібне трактування дає Світовий Банк, який визначає корпоративне управління як управління, що “поєднує у собі норми законодавства, нормативних положень та практику господарювання у приватному секторі, що дозволяє товариствам залучати фінансові та людські ресурси, ефективно здійснювати господарську діяльність і, таким чином, продовжувати своє функціонування, нагромаджуючи довгострокову економічну вартість шляхом підвищення вартості акцій і дотримуючи при цьому інтереси акціонерів та суспільства у цілому” [61]. У Принципах корпоративного управління, проект яких був затверджений Рішенням № 242 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03.06.2003 року, корпоративне управління розглядається як система, через яку спрямовують та контролюють діяльність товариств. Належне корпоративне управління не обмежується виключно відносинами між інвесторами та менеджерами, а передбачає також урахування законних інтересів та активну співпрацю із заінтересованими особами, які мають легітимний інтерес у діяльності товариства (працівниками, споживачами, кредиторами, державою, громадськістю тощо). Це пов’язано з тим, що товариство не може існувати незалежно від суспільства, в умовах якого воно працює, і кінцевий успіх його діяльності залежить від внеску всіх заінтересованих осіб. Таким чином, сутністю корпоративного управління є система відносин між інвесторами-власниками товариства, його менеджерами, а також заінтересованими особами задля забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги, впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин [32]. Розглянуті підходи до визначення сутності корпоративного управління пояснюють застосування терміну “система корпоративного управління”, яке також часто зустрічається у спеціалізованих джерелах, представляє собою елементи законодавчо обов’язкових норм і специфічні розроблені приписи, притаманні даній фірмі. Під приписами розуміють низку правових документів, що є керуючими інструментами внутрішньо фірмового менеджменту. Таким чином сутність управління діяльністю акціонерного товариства зводиться до забезпечення цілеспрямованої та скоординованої діяльності всіх його суб’єктів (менеджерів, акціонерів тощо). Основне завдання керівного складу акціонерного товариства - забезпечити ефективне управління, ґрунтуючись на теоретичних та практичних аспектах.