Методологія розробки стратегії управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств

Методологія розробки стратегії управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств Сутність терміну «стратегія» розглядалась багатьма вітчизняними та зарубіжними дослідниками. Зокрема, Дж. Б. Квін розкриває цей термін як план, що інтегрує головні цілі організації, її політику і дії в деяке узгоджене ціле [353, с. 8]. У розумінні представників школи дизайну (проектування, конструювання, моделювання) економічна стратегія означає відповідність між характеристиками фірми і тими можливостями, що визначають її позицію у зовнішньому середовищі [339, с. 22]. Термін «інвестиційна стратегія» в економічну теорію увійшов понад 40 років тому, коли значно прискорилися темпи суспільного розвитку та науково-технічного прогресу. Фахівці під інвестиційною стратегією розуміють формування системи довготермінових завдань відповідної діяльності підприємства й вибір найефективніших шляхів їх досягнення [146]. У вітчизняних наукових джерелах інвестиційну стратегію асоціюють з інвестиційним процесом, який складається певних послідовних управлінських рішень і характеризується методикою їх розробки та прийняття. Зокрема, Теребух А. А. характеризує елементи механізму управлінського впливу за сферами діяльності суб’єктів господарювання. За основу беруться такі цикли діяльності як інвестиційний, виробничий і грошовий. Щодо кожного циклу визначається суб’єкт впливу, мету діяльності, об’єкт впливу, метод, інструмент та важелі впливу. За цією характеристикою саме інвестиційного циклу суб’єктами впливу є власники, учасники (загальні збори), метою діяльності – збільшення ринкової вартості інвестованого капіталу, об’єктами впливу – величина інвестованого капіталу і його річна дохідність. Методи впливу називаються два: 1) оптимізація потреби і структури капіталу; 2) максимізація доходів при допустимому рівні ризику. Інструменти впливу: 1) диверсифікація діяльності формування менеджменту; 2) розподіл чистого прибутку (дивідендів). Важелі впливу: 1) затвердження звітів і оцінка планів; 2) оцінка ефективності діяльності [291, с. 40]. Купалова Г.І. розглядає інвестиційний процес як макро- так і мікро- економічну категорію, та визначає такі основні принципи інвестиційного процесу як мотивація інвестиційної діяльності, обґрунтування доцільності прогнозування і програмування, страхування інвестицій, державне регулювання інвестиційного процесу, проектування і ціноутворення, забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами, освоєння інвестицій. Виходячи з того, що інвестиційний процес характеризується діяльністю його учасників, яка пов’язана з процесом прийняття рішень щодо ефективного вкладання ресурсів, автор також визначила складові інвестиційного процесу: - учасники інвестиційного процесу – суб’єкти; - ресурси – інструменти (інвестиції); - напрямки – об’єкти інвестиційної діяльності; - ринок – умови взаємодії суб’єктів, інструментів та об’єктів інвестиційного процесу [200, с. 73-74]. Також Мартиненко В.Ф., аналізуючи відносини суб’єктів інвестиційної діяльності зазначає, що всі суб’єкти інвестиційної діяльності на рівноправних засадах мають брати участь у формуванні умов господарювання і їх дії мають бути спрямовані на забезпечення ефективності використання інвестиційних ресурсів на ринкових засадах [209, с. 30]. Таким чином, поєднання сутності інвестиційної стратегії та інвестиційного процесу надає змогу визначити стратегію управління інвестиційною діяльністю акціонерного товариства, сутність якої зводиться до вибору та формування інвестиційних ресурсів, напрямів інвестування та шляхів повернення інвестицій. Стратегії управління інвестиційною діяльністю мають велике значення для акціонерного товариства. Завдяки їй акціонерне товариство може: по-перше, досягнути поставлених цілей; по-друге, може показати переваги товариства над конкурентами; по-третє, найбільш максимально і ефективно використати інвестиційні ресурси товариства; по-четверте, чітко визначити інвестиційні перспективи товариства та інше. На рівні управлінця дана стратегія допомагає акціонерному товариству здійснювати управлінські дії послідовно і обґрунтовано і, таким чином, перевести товариство із одного стану в інший. Наряду з цим, фахівці обґрунтовано зазначають, що стратегія може і гальмувати або обмежувати розвиток підприємства [350, c. 9]. Розробка та реалізація стратегії управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств є процесом складним. Так, до факторів, що можуть перешкоджати її ефективній розробці відносять нестабільність зовнішнього середовища та відсутність належного рівня правового забезпечення. З методологічної точки зору усі проблеми розробки та реалізації стратегії фахівці поділяють на композиційні та системні. Під композиційними проблемами розуміють ті, які виникають на певному етапі розробки (реалізації) стратегії, системні проблеми притаманні всій системі, в якій функціонує організація. Подолання зазначених проблем, за думками вчених, має підпорядковуватись двом принципам: стратегічної сприйнятливості та стратегічної відповідності [351]. Де, під стратегічною сприйнятливістю розуміють пристосування підприємства до впровадження та застосування в її діяльності інструментів стратегічного управління, а під стратегічною відповідністю – пристосування цих інструментів до умов функціонування певного підприємства. Розглядаючи стратегію управління інвестиційною діяльністю як «розробку та реалізацію інвестиційного проекту» або «життєвий цикл інвестиційного проекту» А.А. Пересада визначає три його фази [242, с. 17]: 1) попередні дослідження до кінцевого прийняття інвестиційного рішення (передінвестиційна фаза); 2) інвестиційна фаза; 3) експлуатаційна фаза. Питання управління інвестиціями розкривались у багатьох наукових працях вітчизняних фахівців [312, 328, 213, 248, 275, 132 та ін.], тому з огляду на їх праці та виходячи із теорії інвестиційного менеджменту стратегія управління інвестиційною діяльністю акціонерного товариства складається із відповідних етапів: . 1) Визначення загального періоду проведення інвестиційної діяльності. 2) Дослідження чинників оточуючого середовища акціонерного товариства. 3) Визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності. 4) Аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегічних напрямів і форм інвестиційної діяльності акціонерного товариства. 5) Визначення стратегічних напрямів формування інвестиційних ресурсів. 6) Формування інвестиційної політики за основними аспектами інвестиційної діяльності. 7) Розробка системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації стратегії управління інвестиційною діяльністю. 8) Оцінка результативності розробленої стратегії управління інвестиційною діяльністю.