Еволюція парадигми міжнародного ризик-менеджменту

Еволюція парадигми міжнародного ризик-менеджменту У попередньому розділі було обґрунтовано сучасну систему управління міжнародними інвестиційними ризиками в транснаціональних корпораціях. Зрозуміло, що сама ця система є результатом зміни парадигм цієї діяльності протягом останніх десятиліть. При цьому важливо підкреслити, що настання нової парадигми ні в якому разі не означає зникнення механізмів дії минулої парадигми. Тому в реальному житті фактично взаємодіють декілька парадигм. Саме ця обставина і зумовлює необхідність дослідження еволюції парадигм інвестиційного ризик-менеджменту. Парадигма (від грецького «парадигма» – приклад, зразок) – теорія (чи модель постановки проблеми), прийнята як зразок вирішення послідовних задач [144, Т. 1, с. 657]. До філософії науки це поняття було введено німецьким позитивістом Г.Бергманом для характеристики нормативної методології. Однак значного поширення це поняття набуло завдяки працям американського історика фізики Томаса Куна. Прагнучи побудувати теорію наукових революцій, Т.Кун запропонував систему понять, серед яких важливе місце належить категорії «парадигма», а саме «…визнаним усіма науковими досягненнями, які протягом певного часу дають модель постановки проблем та їх рішень в науковому співтоваристві». Головним у «новій парадигмі» є нові постулати, за допомогою яких можна пояснювати як «нормальні» ті речі, які до цього вважались просто «аномальними». Таке розуміння категорії парадигми з часом у сучасній науці стало класичним, хоча інші автори формулюють її дещо коротше і простіше. Зокрема, один з провідних фахівців з менеджменту Р.Дафт під парадигмою розуміє основоположний спосіб мислення, сприйняття і розуміння світу [39, с. 36]. При цьому термін «парадигма» він вживає і стосовно зміни товарів і методів їх виробництва. Скажімо, перехід від механічних годинників до електронних він вважає зміною парадигми їх виробництва, яка призвела до скорочення частки Швейцарії на світовому ринку годинників з 65% до 10%, а прибутків відповідно з 80% до 20% [39, с. 37]. Спроби формулювання нових парадигм у різних галузях наук, зокрема менеджменті, у тому числі і міжнародному, є досить поширеними. Чимало зарубіжних і вітчизняних вчених пропонують різні варіанти парадигм міжнародного бізнесу та його окремих складових. Найбільш популярними серед західних вчених є управлінські парадигми Т.Бедеві, Р.Дафта, П.Друкера, Дж.Коллінза та ін. Серед вітчизняних вчених слід відзначити розробку Т.М.Циганковою сучасної парадигми міжнародного маркетингу. Наведені управлінські парадигми можна поділити на дві групи: якісні (П.Друкер та П.Дафт) та структурні (М.Бедеві, Дж.Коллінз). Нову управлінську парадигму П.Друкер формулює таким чином: «сучасний менеджмент має усвідомити, що його політика не може і надалі будуватись на заданих технологіях і формах кінцевого використання продукції. Технологія і кінцеве використання продукції перетворюються на фактор обмеження. Фундаментом діяльності менеджменту повинні стати сприйняті споживачем цінності і рішення споживача відносно розподілу його наявного доходу. Саме з такого уявлення і повинні починатися сьогодні як політика, так і стратегія менеджменту» [144, Т. 1, с. 657]. Узагальнюючи досвід інвестиційного ризик-менеджменту на рівні транснаціональних корпорацій, на наш погляд, доцільно визначити п’ять наступних парадигм управління інвестиційними ризиками: фаталістична, математична, погодна, органічна та поведінкова. Фаталістична парадигма інвестиційного ризик-менеджменту полягає у тому, що несприятливі ситуації розглядаються як явище, яке не піддається прогнозуванню, а тому кожна компанія повинна бути готовою до настання таких ситуацій. Ця парадигма була притаманна світовій фінансовій системі до укладання Бреттон-Вудської угоди (1944 р.). Як відомо, до 1914 року світовою валютою був британський фунт стерлінгів, який був жорстко прив’язаний до золотого змісту. Запровадження золотого стандарту об’єднало Великобританію та інші розвинуті країни за трьома ознакам. По-перше, ці країни визначили курс і вартість своєї валюти певним вмістом золота. По-друге, ці країни здійснювали чеканку золотих монет на монетних дворах. По-третє, дозволявся необмежений експорт та імпорт золота [165, с. 25]. В цей період валютні аспекти міжнародних інвестиційних ризиків були відсутні, а самі ці ризики мали виключно комерційну природу і були практично тотожними національним ризикам.