Сучасні організаційні інструменти управління міжнародними інвестиційними ризиками

Сучасні організаційні інструменти управління міжнародними інвестиційними ризиками Безперечною перевагою запропонованої моделі є ідентифікація основних операцій в процесі прийняття рішень та взаємозв’язків між ними. Зважуючи на методику Американського Інституту управління проектами (PMI), що розробляє і публікує стандарти в галузі управління проектами, можна виділити шість ключових процедур прийняття ризикованих рішень [127, Т. 2, с. 287]: – Безпосередньо управління ризиками – вибір підходів і планування діяльності з управління ризиками міжнародної економічної діяльності. – Ідентифікація ризиків – визначення ризиків, здатних вплинути на діяльність, і документування їхніх характеристик. – Якісна оцінка ризиків – якісний аналіз ризиків і умов їхнього виникнення з метою визначення їхнього впливу на успіх інвестиційного проекту. – Кількісна оцінка – кількісний аналіз ймовірності виникнення і впливу наслідків ризиків на проект. – Планування реагування на ризики представляє собою визначення процедур і методів щодо ослаблення негативних наслідків ризикових подій і використання можливих переваг. – Моніторинг і контроль ризиків включає моніторинг та ідентифікацію ризиків, що залишаються, виконання плану управління ризиками проекту й оцінку ефективності дій щодо їх мінімізації Незважаючи на те, що процедури розглядаються теоретично, як дискретні елементи з чітко визначеними характеристиками, на практиці вони можуть частково збігатися і взаємодіяти. Управління ризиками є процесом прийняття рішень щодо конкретного напрямку діяльності міжнародного інвестора. Цей процес може передбачати реалізацію комплексу рішень щодо організації, кадрового забезпечення процедур ризик-менеджменту, вибору більш ефективної методології, джерел даних ідентифікації ризику, часового інтервалу для аналізу ситуації. Важливим при цьому є планування управління ризиками, що є адекватним як ступеню і типу ризику, так і важливості проекту для бізнес-структури. Однак зазначені підходи не дозволяють приймати інвестиційні рішення в умовах поведінкових ризиків. На наш погляд, для таких умов більш адекватним буде використати розглянутий в підрозділі 1.1 графік Крейтнера «ступінь невизначеності – упевненість у рішеннях» (с. 20-21). За допомогою цього інструменту нижче проведено аналіз прийняття валютно-інвестиційного рішення Дж.Соросом під час його гри проти британського фунта стерлінгів у вересні 1991 року. Підставою для такого аналізу будуть певні публікації насамперед, згадана біографія Дж.Сороса [125], а також інтерв’ю самого Дж.Сороса засобам масової інформації, зокрема при відкритті Києво-Могилянської бізнес-школи 10 жовтня 1997 року, створення якої фінансував його Міжнародний фонд відкритого суспільства. Результати цього аналізу представлені на рис. 2.3 у вигляді хронологічно послідовних подій із зазначенням умов невизначеності та рівня ризикованості інвестиційних валютних рішень. Осі абсцис та ординат поділені за 10-бальними шкалами. При цьому ми будемо враховувати техніку прийняття інвестиційних рішень Дж.Соросом на основі гіпотез. «Я формулюю тезу про очікувану послідовність подій, – зазначає він у інтерв’ю своєму старому другу Байрону Вієну, який розробляє інвестиційні стратегії для фонду Morgan Staniky, - і потім порівнюю реальний хід подій зі своєю тезою. Це надає мені критерій оцінки моєї гіпотези. Такий підхід включає, звичайно, певний елемент інтуїції, однак я не впевнений у тому, що роль інтуїції настільки значна, оскільки я також спираюсь на певні теоретичні розробки. Вкладаючи капітал, я прагну обирати ситуації, які відповідають цим теоретичним розробкам. Я шукаю нерівноважні умови (підкреслено нами – М.Д.). В цих умовах я бачу деякі сигнали, що примушують мене діями. Таким чином, мої рішення приймаються на підставі поєднання теорії та якогось інстинкту. Якщо хочете, можна назвати це інтуїцією» [130, с. 24].