Продуктивність праці як соціально-економічна категорія й об’єкт управління

Продуктивність праці як соціально-економічна категорія й об’єкт управління Сучасне управління повинно забезпечити ефективне функціонування особистості, підприємства та суспільства в цілому на основі раціонального використання всіх видів ресурсів. Підвищення ефективності суспільного виробництва, соціально-економічного розвитку країни, ступінь задоволення суспільних і особистих потреб та рівень життя населення в багатьох випадках ґрунтується на підвищенні продуктивності виробництва, і в тому числі на зростанні продуктивності праці. Крім того, соціально-економічний розвиток країни потребує нових методологічних підходів до вирішення проблеми більш повного використання людського фактора. Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що зростання економіки більш, ніж на п’ятдесят відсотків, залежить від продуктивності праці, яка завжди була одним із найважливіших показників ефективності суспільного виробництва. Як і всі найбільш важливі організаційні проблеми, дослідження підвищення продуктивності праці потребує комплексного підходу. За таких умов зростання продуктивності праці набуває великого значення як для кожного окремого підприємства, так і для суспільства в цілому. Разом з тим, перехід підприємств на ринковий шлях господарювання обумовлює необхідність розробки адекватного механізму управління, який би передбачав не тільки можливість швидкої адаптації сучасних підприємств до мінливого середовища, але і сприяв би розв’язанню проблем соціального захисту, зміцненню соціальних гарантій, безпеки праці та її охорони тощо. У зв’язку з цим розв’язання багатьох проблем прискорення соціально-економічного розвитку підприємств, зокрема різних типів виробництв, ґрунтується на вдосконалені управління продуктивністю праці. Управління продуктивністю праці – один із нових підходів в управлінні. Якщо теоретичні розробки щодо управління працею, колективом чи трудовими ресурсами не тільки відомі, а і знайшли практичне втілення в господарській діяльності, то питання управління продуктивністю праці ще не достатньо розроблені й практично апробовані. Впродовж багатовікового становлення управління і як науки, і як галузі діяльності показник “продуктивність праці” був швидше метою чи засобом досягнення певних цілей, ніж об’єктом управління. Однак, зараз все частіше дослідники звертаються до розробки цієї проблеми. Так, Цесарук В.О. [159, 64] вважає, що “управління продуктивністю праці на промисловому підприємстві – це процес впливу керівника (керуючої системи) на формування умов (факторів) з метою зміни результативності його виробничо-господарської діяльності, що виміряється відношенням результату до витрат ресурсів на одиницю продукції (послуг)”. Далі по тексту вона стверджує, що “управління продуктивністю праці – це гнучка, адаптована до ринкових відносин, система методів, способів, прийомів, спрямованих на вироблення і реалізацію організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів для забезпечення такого обсягу виробництва товарів чи послуг, що буде визнаний і куплений споживачем за конкретний період часу”. І в якості висновку констатує: “управління продуктивністю праці – це підсистема управління підприємством, що являє собою специфічний вид професійної діяльності лінійних і функціональних керівників підприємства і його підрозділів, спрямована на зміну умов виробництва з метою одержання запланованих результатів зниження витрат і збільшення обсягів виробництва”. Інші дослідники стверджують, що “управління продуктивністю праці - це перемінні в просторі й у часі, зв'язані між собою функції, метою яких є вирішення проблем і задач підприємства” [119, 21]. Кремнєв Г.Р. [61, 234] про управління продуктивністю праці говорить, як про “процес стратегічного й оперативного прийняття рішень і їхню реалізацію через кількісні та якісні показники”. Ми згодні з такою позицією в теорії управління продуктивністю праці, однак всі ці визначення не дають ніякої уяви про об’єкт управління, їх можна використати для розгляду майже всіх напрямків управління, оскільки вони швидше універсальні, ніж специфічні, тобто вони не відбивають сутність конкретної системи управління. У зв’язку з цим виникає необхідність поглибити теоретичне обґрунтування управління продуктивністю праці з обов’язковим виділенням специфіки об’єкту управління. Звідси виникла необхідність дослідження продуктивності праці як об’єкту управління, через її сутність як соціально-економічної категорії.