Організаційно–економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств

Організаційно–економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств На сучасному етапі розвитку процес управління машинобудівним підприємством полягає в управлінні розвитком його конкурентоспроможним потенціалом. Однією із стратегій підвищення конкурентоспроможності є стратегія лідера у сфері інновацій. Однак підприємство може розвивати інноваційну діяльність тільки у випадку достатнього інноваційного потенціалу, який необхідний для реалізації ринкових можливостей. Тому особливе місце в інноваційній діяльності підприємства займає розвиток його інноваційного потенціалу. Машинобудівні підприємства як суб’єкти управління є складними, динамічними, виробничими, соціально–економічними, технічними й організаційними системами, які відкриті для впливу зовнішнього середовища. У процесі інноваційної діяльності підприємства реалізують послідовність етапів інноваційного циклу, який включає генерування і відбір ідей; бізнес–аналіз (аналіз ринку і розробку плану маркетингу); розробку, створення і випробування дослідного зразка інноваційної продукції, запуск виробництва й упровадження продукції. В процесі інноваційної діяльності підприємства поєднують різні матеріальні, нематеріальні й трудові ресурси, між якими існують певні зв’язки. Підприємства машинобудування є багатоелементними утвореннями і складаються з підрозділів системи. Залежно від об’єктів управління можна виділити підсистеми управління: НДДКР, виробничими процесами, матеріально–технічними ресурсами, персоналом тощо. До таких підсистем на досліджуваних підприємствах варто віднести й управління витратами. Слід враховувати об’єкт дослідження та наявні проблеми інноваційної діяльності в машинобудівній галузі, а саме: — неконкурентоспроможність багатьох видів продукції вітчизняних підприємств; — недостатнє фінансування інновацій як з боку держави, так і підприємств; — застарілі основні виробничі фонди та відсутність реальних інвестиційних ресурсів для технологічного оновлення; — невідповідність виробничих потужностей потенціалу ринкам збуту. Доцільно проаналізувати структуру механізму управління та виокремити його найбільш суттєві елементи, що можуть бути використані на практиці досліджуваних підприємств. Результати дослідження масштабів інноваційної діяльності в машинобудуванні України свідчать про низьку активність використання на виробництві науково–технічних досягнень. Показовим є питання технічного рівня створення зразків нових типів машин, устаткування, приладів та засобів автоматизації, тобто такої продукції, з якою вітчизняні виробники спроможні виходити на світові ринки. Сектор наукоємного машинобудування фінансово неспроможний використовувати сучасні зарубіжні технології через їх значну дороговизну. Тому кожне підприємство, зважаючи на свої можливості, повинне розробляти власну оптимальну стратегію розвитку і стратегію нарощування наявного інноваційного потенціалу, формувати організаційно–економічний механізм управління інноваційним розвитком підприємств, оцінювати рівень інноваційної спроможності та активності. Н. Брюховецька вважає, що економічний (господарський) механізм — це система форм, методів, інструментів впливу суб’єкта управління на об’єкт управління для досягнення бажаних результатів [13, с. 69]. При цьому на всіх рівнях управління економічний механізм включає елементи економічного, соціального й організаційного управління, тому правомірно і більш точно визначати його як організаційно–економічний механізм (далі ОЕМ). ОЕМ являє собою «специфічну багатофункціональну і багатокомпонентну систему, яка складається з комплексу взаємозалежних блоків (елементів системи), підданих впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, але утворюючих певну цілісність, що прагне у своєму функціонуванні до досягнення конкретних цілей», як відзначає А. Сухоруков. Як елементи системи виступають конкретні організаційні, економічні, техніко–технологічні заходи в їх взаємозв’язку і взаємозалежності, а також способи, прийоми, напрями діяльності в розрізі основних блоків [137, с. 84]. А. Тридід підкреслює, що в концепції управління підприємствами повинні бути закладені методи, принципи, місія, етапи, при цьому фундаментом ОЕМ виступають відносини підприємствами і визнання соціальної відповідальності перед державою [140, с. 159].